Замальовки

Я ляжу разом з тобою(Сінчони)

- Ну невже не можна бути трішки інакшим?! - обурився Чонін, дивлячись на здивованого Міна.

- Я не хочу сваритися, - сказав старший та обійняв його.

Агресію, як рукою зняло. Кляте кохання, невже воно настільки діє? Спочатку Чонін хотів відштовхнути його, але рука на спині не давала. За долю секунди він почув, як Мін заплакав. Чонін здивувався та поглянув на його обличчя.

- Чому ти плачеш, коханий? - перелякано запитав молодший.

- Я не хочу втратити тебе, - сказав Мін, дивлячись на коханого.

- З чого ти взяв, що втратиш мене? - запитав Чонін.

- Я не знаю... - він міцно обійняв його, - прошу, не йди від мене ніколи.

- Я ніколи не піду від тебе, - сказав світловолосий та обійняв старшого.

Мін заспокоївся, але не відпускав його, все так само тримав, ніби боявся, що заберуть його.

- Я тебе дуже кохаю, - сказав Чонін.

Почувся тільки схлип, через який молодший обійняв міцніше.

***

Написавши повідомлення, Чонін поглянув вперед. На вулиці зима, багато льоду та слизько. Тяжко зітхнувши, молодший почав переходити дорогу. Як раптом їхала машина та не впоралася з кермом. За долю секунди машина збила молодшого. Тіло впало на дорогу. Чонін відчував, що він не виживе. Посміхнувшись останній раз, молодший думав тільки про Міна. До нього почали підбігати люди.

- Гей, хлопець, ти чуєш? - запитав якийсь чоловік, махаючи рукою біля обличчя.

Як раптом почувся рідний голос, який пропалював серце. Мін підбіг до коханого та вхопив за куртку. Сльози капали, швидку намагалися викликати, але на зло не брали слухавку.

- Прошу Чонін, не закривай очі! - кричав Мін та дивився на коханого.

Весь одяг був в крові, з рота також текла кров. Молодший з останніх сил посміхнувся.

- Ти ляжеш разом зі мною? - запитав Чонін, взявши його за руку.

- Я ляжу разом з тобою, - відповів Мін та поцілував криваву руку коханого.

Чонін посміхнувся і в раз застиг. Серце більше не стукало, дихання зупинилося, обличчя стало блідим.

- Ні, ні! Прошу, Нінні! - кричав Мін.

Люди почали забирати старшого від тілв молодшого. Він все так само кричав, поки лікарі забирали його.

- Нінні.. - тихо сказав Мін, дивлячись на те, як машина поїхала.

Через декілька годин йому сповістили невтішну новину: його коханий не вижив, зіткнення було надзвичайно сильним...

- Привіт, коханий, - сказав Мін, поклавши білі тюльпани на його могилу.

Сівши поруч, старший поклав руку на землю.

- Час прийде і ми опинимося поруч, - сказав Мін та додав: - заміни тобі немає, моє серце не приймає, я не можу без твого усміхненного обличчя, я помираю, Нінні...

Але відповідь так і не настане...