Замальовки

Скільки б серце не розбивалося...(Сінчони)

Чонін і Синмін були друзями вже дуже давно, напевно навіть не відрахувати. Синмін страждав по одному хлопцю постійно, а Чонін був закоханий в нього... Як ж це боляче, дивитися як людина, яку ти кохаєш, кохає іншого, але Чонін все одно був поруч з ним, бо навіть просто його присутність для нього було раєм. Навіть коли він торкався рукою його, Чонін вже танув, настільки був закоханий в нього, але Синмін його не помічав...
В один з днів йому це набридло
*Переписка*
*Мінні 💞*
- Мінні, йдемо погуляємо?
- Вибач, мені так погано, він знову образив мене
- Я вже йду до тебе з смаколиками, все мені розповіси!
- Я люблю тебе, Чонінка 😭. Ти найкращий!
*Ех якби це люблю було не в значенні друга* сумував Чонін поки йшов до будинку Синміна, він не міг просто поруч з ним знаходитися, бо йому відразу хочеться його поцілувати, обійняти, але він не знав, як Синмін відреагує на це... Він його рахує другом, не більше, через це хотілося просто плакати
Нарешті Чонін дійшов до будинку, тремтячими руками він постукав, дуже швидко відчинилися двері та заплаканий Синмін просто налетів на нього та обійняв, а Чонін почервонів, аж вуха була червоні і всі пакети з рук попадали
- Синмін, не хвилюйся, все буде добре, я поруч... - сказав Чонін, погладивши по спині Синміна
*Покохай вже мене нарешті, я зроблю тебе щасливим* думав Чонін
- Йдемо в будинок, Мінні, тут холодно, захворієш ще - сказав Чонін
Він відпустив його та зайшов в будинок, Чонін піднявши пакети, зайшов теж. Простора квартира, в якій Чонін так хотів жити з Синміном, так хотів торкатися його хоч кожен день, кожну секунду. Його думки перебив Синмін
- Ти проходь на кухню, я зараз прийду
Чонін пішов на кухню та почав розкладати все з пакетів, зайшов заплаканий Синмін та сів за стіл
- Я вже не розумію, кохаю я його чи ні, він постійно робить мені боляче я вже не можу - він почав знову плакати
Від такого виду в Чоніна просто розривало сердце, він підійшов до нього та взявши за підборіддя сказав
- Скільки б серце твоє частинами не розбивалося, воно знову розквітне з новою силою, тільки довірся мені
- Що означає "тільки довірся мені"? - запитав Синмін, дивлячись на Чоніна
Він перший раз побачив таку особливу зовнішність свого друга.
- Вибач, це не те, що ти подумав, просто знай, що він не достойний тебе - сказав Чонін
Він вирішив не казати йому про свої почуття, бо розумів, що ще дуже рано. Такий вид просто ранив його, але що він міг зробити? Він знав, що йому зроблять боляче, тому він вирішив
- Вибач, Синмін, мені вже пора, ти головне не засмучуйся сильно - погладивши по спині, сказав Чонін
Не встиг він щось відповісти, як Чонін вже вийшов з кухні. Він гуляв по парку та копав каміння
- ЧОМУ ТИ НЕ ОБИРАЄШ МЕНЕ, КИМ СИНМІН?! ХІБА НЕ ВИДНО, ЩО Я КОХАЮ ТЕБЕ?! - кричав Чонін
Його відволікло повідомлення на телефон, витерши свої заплакані очі, він глянув в нього
*Мінні 💞*
- Чонінка, нам треба зустрітися терміново
- Що сталося?
- Без лишніх слів, *адреса*, буду чекати тебе прямо зараз, це дуже важливо
Чонін злякався, що Синмін здогадався про його почуття і їхній дружбі кінець. Він пішов на зустріч, його руки трясло, але коли він побачив Синміна він заспокоївся. Так вже діяв той клятий Синмін на нього
- Привіт. Що сталося? - запитав Чонін
Синмін раптом дуже сильно почервонів та взяв за руки Чоніна
- Ти чого? - здивовано запитав Чонін
- Твоя фраза... - сказав Синмін
- Що? - запитав він
- Вона заїла в моєму серці і я зрозумів, що я кохав постійно тільки тебе, я просто шукав заміну тобі розумієш, я думав, що нашій дружбі кінець якщо я зізнаюся. Просто скажи мені, це взаємно? - на одному диханні запитав Синмін
- Я теж кохаю тебе, Мінні, дуже давно кохаю... - шепітом відповів Чонін
А Синміну голосно і не треба, почувши те, що він хотів почути, він притягнув його до себе, що їхні обличчя були в сантиметрі один від одного
- Я так чекав цього...
Він впився в його губи та просто насолоджувався поцілунком, як і Чонін. Для них це було раєм, Чонін почервонів, як мала дитина, його почуття видавали його.
- Нарешті ти мій хлопець, Ян Чонін - він посміхнувся
- Нарешті ми разом, Кім Синмін - Чонін посміхнувся, дивлячись в очі Синміна