Замальовки

Проклята цифра(Синмін)

Весінній вечір. Синмін сидить на лавці та тримає в руках стаканчик теплої кави. Запах кави, ніби оточив його. Мін любив таку обстановку: тихе та комфортне місце, мало людей. Він дивився, як пари ходять за ручку та посміхаються один одному. В думках тільки те, що його очікує в майбутньому. Можливо, він боїться те, чого навіть не буде?

Поглянувши прямо, він побачив на дорожньому знаку цифру "303", спочатку темноволосий не зрозумів, тому протерши очі, він поглянув знову - цифри не було.

- Що за маячня - обурився сам до себе Мін, - невже так кава діє?

Повернувшись, він поглянув в глибину парку. Листя дерев розвіювалося від вітру, щасливі люди кудись поспішали, ніби нічого дивного. Краєм ока темноволосий помітив, що на стаканчику теж цифра 303. Від страху він кинув його на землю, але поглянувши ще раз - цієї проклятої цифри не було.

- Що відбувається? - запитав сам в себе Мін та вставши з лавки, пішов геть.

Він думав, що це парк проклятий і ніби гіпнотизує його.

Пройшов тиждень з моменту побаченого. Всі ці 7 днів, він побачив ту цифру всюди: в кафе, на роботі, вдома, на речах. Темноволосий почав сходити з розуму.

- Мін, що з тобою таке? - стурбовано запитав друг, - ти сам не свій останнім часом.

Синмін поглянув на друга. Він був одягнений в чорний піджак та сірі брюки. Оглянувши, темноволосий помітив на його одязі цифру 303. З переляку він вхопив його за піджак. Друг здивовано поглянув на нього, а Мін почав шепотіти "ні, ні". Цифра знову пропала.

- Ти що збожеволів?! - обурився друг та відштовхнув його руку, - спочатку ти поводишся дивно, а тепер ще хапаєш.

- Вибач, я не хотів - сказав Мін та сів на крісло, - це справді божевілля.

- Я думаю, що нам зараз краще не спілкуватися - сказав юнак та вийшов з кабінету.

Як тільки хлопець покинув кабінет на стіні з'явилась цифра: на цей раз велика. І знову 303. Мін почав терти очі та знову дивитися, але на цей раз вона не пропадала. Мін встав та підійшов до стіни. Провівши пальцем, цифра почала зникати, а на пальці з'явилась рана та стала текти кров. Мін швидко взяв пластир та заклеїв палець. Невже його хочуть вбити?

- Я просто мало сплю - сказав сам до себе темноволосий та знову сів в крісло.

Через 10 хвилин він заснув. Йому знову наснилась цифра "303", але вже тепер вона була, як тату на його грудях. Від страху він прокинувся та ледь не побіг до дзеркала. Розтебнувши сорочку, темноволосий почав оглядати тіло, але цифри не було.

- Маячня якась - сказав Мін, дивившись в дзеркало.

Пройшов місяць. З кожним днем він все більше божеволів. Цифра з'являлась в кожному куточку, темноволосий не розумів, що вона означає. Серце почало боліти, а тіло тремтіти, як тільки він бачить її. Мін не міг спати, їсти, пити, а тільки лежав на ліжку, з роботи його давно звільнили.

Божевілля, яке ніколи не закінчиться.