Замальовки

Вилікуй моє серце, хіба це так важко?(Сінчони)

- Як ти не розумієш?! - кричав Дін.

- Чому ти так відносишся до мене? - запитав Чонін.

- Та тому що я не кохаю тебе - сказав Дін, а темноволосий застиг на пару секунд.

- Що? - здивовано запитав Чонін.

- Я поспорив на тебе, спір закінчився на цьому все - сказав Дін, посміхаючись.

- Пішов звідси - сказав Чонін, показавши пальцем на двері.

- Ну і піду - сказав Дін і вийшов з кімнати.

Після того, як той вийшов. Сльози потекли без перестанку. Він не розумів чому все так. Подумавши, його серце стало недоступним раз і назавжди(?)

***

- Вже пройшло 3 роки з того моменту, Чонін - сказав Фелікс, стоячи біля нього.

- І що? - запитав Чонін.

- Ти так і не відкрився нікому - сказав Фелікс.

- Я дуже радий, що у вас з Хьонджином все добре, ви зустрічаєтесь, але не лізь туди, куди не просять - сказав Чонін.

- Я просто хочу, щоб ти був щасливий - сказав світловолосий.

- Я щасливий - сказав Чонін з комом в горлі.

Насправді він аж ніяк не щасливий, страждає кожен день, ті слова Діна крутяться в голові, як на повторі. Він не знає за що його можна кохати.

- Довірся в останній раз комусь - сказав Фелікс.

- Ти знаєш мою від... - не встиг він договорити,як якійсь хлопець врізався в нього і вони впали на підлогу.

Вони здивовано дивилися один одного. Темні пасма лоскотали обличчя Чоніна. Хлопець швидко встав і вклонився.

- Прошу вибачте! - крикнув він.

- А... - він знову не встиг договорити, як хлопець побіг далі.

Очі Чоніна ще досі були здивовані, а Фелікс засміявся.

- Ось бачиш, твоя доля впала тобі прямо в руки - сказав він.

- Не кажи дурниць - сказав Чонін - мені вже час.

Темноволосий пішов в клас, а Фелікс тільки дивився йому в спину.

- Він ще не знає, що втрачає - сказав він сам собі.

Фелікс і Чонін навчалися в різних класах, але дружили давно. Вони познайомилися в їдальні, коли світловолосому не вистачило коштів для сніданку. Чонін залишився таким самим добрим і допоміг йому.