Замальовки

Валентинка(Сінчони)

Школа. Вона приносить, як і радість так і сум. Але для Синміна це була радість, бо там був хлопець, якого він кохав, дуже сильно кохав. Вже може 2 роки, він не рахував, але довго
Синмін сидів дома та писав на Валентинку зізнання в коханні:
"Дорогий Нінні, я кохаю тебе дуже давно. Я не можу зізнатися тобі в обличчя, тому пишу на Валентинку. Ти дуже гарний та милий, коли я дивлюся на тебе, прям радість відразу, ти даєш мені море енергії. Я дуже хочу, щоб ти був моїм хлопцем"
Синмін почервонів, хоча просто писав це на Валентинку. Напевно, він би посоромився навіть перший його поцілувати
Чонін був закритий до стосунків, тому Синмін боявся, що він відмовить йому. Тупо напевно? Кохати і одночасно боятися. Він боявся навіть його покликати на прогулянку, коли він бачив його, його серце починало шалено стукати і він ховався від нього. Чонін на таку реакцію на себе тільки посміхався.
Синмін постійно залишав йому булочку з джемом та яблучно-виноградний сік на столі. Коли Чонін приходив він спостерігав за його реакцію, він постійно був здивований, бо не знав від кого це. Тепер вже Синмін посміхався з його реакції. Він любив дивитися, коли він їсть. А якщо він їв ще те, що в тиху приносив Синмін, це доставляло ще більше задоволення
Він закохався,як справжня мала дитина.
Він постійно спостерігав за ним, а коли до нього мали діло, Синмін спочатку спостерігав, а коли все це закінчувалося і Чонін йшов, Синмін підходив до образника і говорив вже інакше, після цього Чоніна ніхто не чіпав. Він дивувався цьому, але не сильно звертав увагу
*Ранок, в школі*
Прийшла староста з коробкою для Валентинок, але Синмін її не дав. А коли побачив, що Чонін поклав туди валентинку в нього щось йокнуло в серці, він думав для кого це.
Ненависні уроки, Синміну дуже було нудно, він тільки те і робив, що дивився на серйозного Чоніна, який уважно записує конспекти. Він любувався ним.
*Закінчення уроків*
Чонін збирав свої речі, Синмін теж. Як раптом, він згадав про Валентинку. Його вуха та щоки почервоніли, але він переосилив себе. Взявши Валентинку та рюкзак, він швидко поклав на парту її поки Чонін відвернувся та втік з класу.
Його вуха та щоки горіли, мабуть як вогонь, самий справжній вогонь. Що ж той Чонін робить з ним.
Чонін обернувся та побачив, що на його парті лежить валентинка. Взявши її, він відкрив та прочитав. На його обличчі з'явилася посмішка, здається він зрозумів від кого це. Чонін вирішив, що поговорить з ним завтра
*Ранок*
Синмін боявся йти в школу, але взявши рюкзак, пішов до школи. На вулиці він зустрів Чоніна, який посміхався. Синмін сховався за стінкою багатоповерхівки, щоб Чонін не побачив його.
Коли він побачив, що Чоніна вже немає. Він вийшов з повороту. Як раптом, його вхопили за куртку та притиснули до стіни
Він побачив обличчя Чоніна
- Довго будеш ховатися від мене? - він посміхнувся
А Синмін нервово ковтнув
- Хочеш сказати, що це не твоє? - він показав йому ту саму Валентинку
Вуха та щоки Синміна відразу покрилися рум'янцем
- Ти такий милий, коли соромишся, знав це? - запитав Чонін, дивлячись прямо в очі
- Не...знав - невпевнено відповів Синмін
- Скажи мені в обличчя те, що написав тут - сказав Чонін
- Нінні... - почав говорити Синмін
- Молодець, продовжуй - він посміхнувся, як мала дитина
- Я кохаю тебе дуже давно - він вдихнув повітря та продовжив - ти дуже гарний та милий, коли я дивлюся на тебе відразу радість, ти даєш мені море енергії... - він продовжив шепітом невпевнено - я дуже хочу бути твоїм хлопцем...
- Чому на останньому засоромився? - тільки Синмін хотів відповісти, як Чонін перебив його - я теж хочу бути твоїм хлопцем
Синмін шоковано поглянув на нього, а Чонін тільки посміхнувся. Він наблизився до його губ та поцілував його. Напевно, вони разом чекали цей момент
Вони почали зустрічатися, Синмін покращився в навчанні. Як ж той Чонін впливає на нього, він дуже сильно кохав його.
Все ж таки 14 лютого робить диво, тому не соромтеся зізнаватися в своїх почуттях, щоб не було)
Не бійтеся казати, що відчуваєте. Можливо, ваше щастя поруч, але ви цього не помічаєте)