Замальовки

Pacify her(Тучани)

Бан Чан та Чанбін навчалися в університеті. Бан Чан був популярний серед дівчат, а Чанбін так скажем, він був більш замкнутий постійно був в навушниках. Якщо Чанбін був без навушників, то день зіпсований. Він дуже любив тихі місця такі, як бібліотека. Постійно читав багато книг. Його улюблене місце було сидіти на сходах та читати книгу з навушниками в яких грала спокійна музика

Він давно був закоханий в Бан Чана, але розумів, що шансів 0. Він фліртував з кожною дівчиною, обіймав їх. Чанбін дуже ревнував, але не показував цього. В Чанбіна був друг на ім'я Синмін. Він постійно жартував з нього, що він такий замкнутий, а Чанбіна це дуже дратувало.

Сам Чанбін був накачаний хлопець та ходив в спортзал. В нього було чорне, хвилясте волосся та карі очі. В Бан Чана ж було коричневе волосся та теж карі очі. Він був популярний хлопець в університеті, всі хотіли зустрічатися з ним

Одного разу, Чанбін сидів на сходах та читав книгу. Як раптом, він побачив, що на футбольне поле вийшов Бан Чан(сходи були біля футбольного поля). Чанбін відклав книгу та став спостерігати за грою Бан Чана. Він грав доволі професійно, хоча не ходив на футбол, скоріше всього він займався сам.

Після гри до нього підбігли дівчата та почали чіпати за руки та казати, який він чудовий і що вони його кохають. Чанбін спостерігав та дуже сердився, як раптом його хтось постукав по плечі...це був Синмін. Він сів до нього

- О боже, налякав - сказав Чанбін
- А ти чого тут? - запитав Синмін, він оглянувся та побачив Бан Чана - а все, ясно, можеш не відповідати
Синмін посміхнувся, а Чанбін почервонів
Почулися голоси дівчат
- О боже, Бан Чан, будь зі мною, я кохаю тебе! - кричала дівчина та гладила його по руці
- Ну я навіть не знаю... - відповів Бан Чан
- Боже, заспокойте її хтось - просив сам в себе Чанбін
- А ти що, ревнуєш? - посміхнувся Синмін
- Замовкни! - крикнув Чанбін

Бан Чан обернувся на голос та побачив Чанбіна. Він ще більше почервонів та взявши речі, втік з поля. За ним пішов Синмін, а Бан Чан тільки посміхнувся, він щось задумав...

*В школі*
- Якого хуя, Синмін? Він помітив мене, коли я крикнув! - обурився Чанбін
- Та заспокойся ти, це тобі і на користь - сказав з посмішкою Синмін
- Та пішов ти! - крикнув Чанбін
- Заспокойся, друже, все ж добре - погладивши по спині, сказав Синмін

Чанбін видихнув. Як раптом, він побачив Бан Чана, який стоїть біля поличок там, де брати речі. До нього підбігли дівчата
- Бан Чан, ідемо погуляємо сьогодні в парку? - сказала перша дівчина
- Чані, йдемо поїмо морозиво? - сказала друга дівчина
- Замовкни, він мій! - обурилася перша дівчина
Бан Чан тільки посміхався, а Чанбін спостерігав
- О боже, заспокойте хтось їх вже, вони діють мені на нерви - шепітом зі злістю сказав Чанбін
Бан Чан побачив його та почав підходити. Чанбін почервонів
- Хей, Чанбін, ми можемо поговорити? - запитав Бан Чан
- Про що? - запитав Чанбін
- Ну це важливо, чекаю тебе в бібліотеці сьогодні після уроків - він підморгнув
- Добре... - невпевнено сказав Чанбін
Бан Чан обернувся та пішов на уроки

*Після уроків*
Чанбін збирав речі та вийшов з кабінету. Як раптом, його хтось вхопив за портфель та притиснув до стіни, йому показалося обличчя Бан Чана. Його щоки в раз покрилися рум'янцем
- Можеш відійти будь ласка? - шепітом запитав Чанбін
- Ні, не можу - він посміхнувся
Взявши за підборіддя Чанбіна, він поцілував його. На очах в всіх дівчат.
- Що... - невпевнено сказав Чанбін
- Бісишся через те, що не твій? Так я кохаю тебе, Бінні, ти так і не зрозумів цього - він посміхнувся
- Кохаєш? - запитав Чанбін
- Дуже сильно кохаю, причому давно - сказав він - ти будеш моїм хлопцем?
Тільки Чанбін хотів відповісти,як його перебили
- Чані, ти ж казав, що я твоя! - крикнула дівчина
- Я такого не казав, замовкни - зі злістю сказав Бан Чан - так, що скажеш Бінні?
Чанбін подивився в його очі
- Я теж кохаю тебе, я згоден бути твоїм хлопцем - Чанбін закрив обличчя від сорому
Він посміхнувся та прибравши руки, залишив маленький поцілунок на його губах
Після цього всі дівчата відстали від нього, бо знали, що він зустрічається з Чанбіном. Але в них було питання, як він міг обрати тихого хлопчика?
Кохання не дивиться на статус)