Замальовки

Небо(Хьонлікси)

Весна. Тепла пора року, хоч і наближається до літа, але тепло все одно відчувається. Фелікс любив сидіти та дивитися на небо, він багато чого втратив, залишилось тільки небо в яких миготять яскраві зірки. Феліксу подобалось вивчати їх, одна менша, друга більша, третя взагалі не зрозумілої форми. Це було, як його хобі.

Ніч. Глибока ніч. Фелікс сидить в просторому парку та дивиться на небо. Сьогодні воно обсипане зірками по-особливому. Ніби для нього. Він зітхнув та взявши блокнота почав щось записувати. Краєм ока він помітив, як якісь темноволосий хлопець приніс холст і став малювати небо. Він посміхнувся, бо невже він знайшов людину, яка схожа на нього самого? Невже ця людина теж любить зірки? Світловолосий хотів підійти до нього, але сором'язливість давала своє. Він продовжив записувати щось в блокнот, інколи дивлячись на темноволосого. Він був особливої зовнішності: довге чорне волосся, пухкі губи, одягнутий в оверсайз. Так ще і малює. Ну не мрія ж?

Темноволосий помітив погляд Фелікса на собі та посміхнувся. Світловолосий відразу відвів погляд, а хлопець вирішив діяти. Він підійшов до Фелікса. Той підняв погляд і тільки зараз він ще більше побачив його зовнішність: пухкі губи, карі очі, які прикриває чорне волосся.

- Привіт - сказав з посмішкою він

- Привіт - сором'язливо сказав світловолосий

- Ти теж цікавишся небом? - запитав темноволосий

- Так, а чи можу я дізнатися твоє ім'я? - запитав Фелікс

- Я Хьонджин, а ти? - запитав він

- Я Фелікс, приємно познайомитись - світловолосий посміхнувся

- Як довго захоплюєшся небом? - запитав Хьонджин

- Ну десь рік чи два, не пам'ятаю - відповів світловолосий - а ти?

- Вже 3 роки - відповів Хьонджин

- Ого, клас, а покажеш малюнки? - запитав Фелікс

- Так, звичайно - відповів темноволосий і дістав скетбук

Вони сіли на траву. Фелікс сів поруч, максимально близько... Хьонджин почав показувати скетбук: малюнки такі прекрасні, на кожній сторінці зображене різне небо, колись без зірок, колись з зірками...

- В тебе дуже гарні малюнки - з посмішкою сказав Фелікс

- А в тебе дуже гарне ластовиння - сказав Хьонджин і поглянув в вічі світловолосого

Тільки зараз Фелікс зрозумів наскільки близько він сидить біля нього, їхні погляди зустрілися, а губи були максимально близько один до одного. Фелікс відсахнувся і встав.

- Мені вже час - сказав світловолосий, хоча на щоках був рум'янець

- Я хотів би показати тобі одне місце - Хьонджин простягнув руку - дозволиш?

- Хм - він задумався, але за долю секунди поклав свою руку в руку темноволосого - дозволю

Хьонджин посміхнувся і побіг. Фелікс ледь встигав за ним, але біг теж. Глибока ніч і місячне сяйво освітляє саме їх. Вони сміються, як малі діти. Як раптом, Хьонджин зупинився і закрив очі Фелікса руками.

- Довірся мені - сказав Хьонджин біля вуха світловолосого

Той кивнув і темноволосий почав вести його. Вони дійшли до якогось моста. Тільки тоді Хьонджин прибрав свої руки. Фелікс здивовано оглядав

- Це ж з твоїх малюнків! - здивовано крикнув Лікс, а темноволосий просміявся

- Так... - тихо відповів він - а ще я зрозумів дещо

- Що саме? - запитав Лікс

- Небо з'єднало нас - сказав Хьонджин

- Не кажи дурниць - відповів Лікс

- Ми повинні бути разом - сказав Хьонджин

Фелікс промовчав, дивлячись на небо...