Замальовки

Ти рай мій в пеклі(Сінчони)

Ненависна осінь. Синмін ненавидить осінь за те, що постійно дощі. Але тиждень тому не було дощу давно, тому Синмін сподівався, що в цей раз теж не буде.
*Ранок*
Синмін одягнувся та вийшов з квартири. Тільки він йшов по тротуару, полив сильний дощ, Синмін не знав чим прикритися від дощу.
Він почав бігти, тому замазав свої широкі штани та весь мокрий зайшов в школу
*В школі*
Синмін йшов, витираючи одяг та проклинав себе, що не глянув той проклятий синоптик зранку. Але його сумний настрій різко змінився на щасливий, бо він побачив Чоніна
Чонін - це гарний, милий та розумний хлопчик з темним волоссям та карими очима, які тільки і манять дивитися в них. Синмін не міг відірвати очей від нього, він йому подобався дуже давно. Чонін побачив його погляд, Синмін засоромився та втік до класу...
Синмін навчався погано, для нього школа була пеклом, він просто морально не витримував тут бути 7-8 уроків. Але бачивши Чоніна, в нього відразу з'являлося море енергії. Він був, як рай серед пекла. Від нього так і світило яскравим, теплим світлом. Коротше кажучи, добром. Саме через це добро, Синмін покохав його.
Синмін спостерігав за тим, як Чонін стояв біля свого друга, як він пам'ятає його було звати Хан, вони про щось розмовляли. Як раптом, Чонін вхопив його за руку та вибіг з класу.
Чонін повів його в туалет
- Хані, ти нормальний? Чому тебе цілує якийсь хлопець ? - тихо запитав він
- Я нормальний, в мене є хлопець, а ти навіть не цікавився і не радий за мене - сказав Джисон
- Я тебе щиро вітаю, але хто він? - запитав Чонін
- Мінхо - спокійно відповів Джисон
- Що?! Він ж бабнік! Джисон, ти що?! - обурився Чонін
- Він заради мене змінився, він інший зараз - спокійно відповів Джисон
- Але я все одно йому не довіряю - сказав Чонін
- Тобі б теж не заважало знайти хлопця, може був би м'якше - сказав Джисон, посміхнувшись - навіть знаю кого тобі треба
- Ну і кого? - запитав Чонін
- Синміна - він посміхнувся, бо знав, що Синмін подобається йому
Чонін почервонів та вдарив Джисона в плече
- Та він навіть не звертає увагу на мене, а тут зустрічатися! - обурився Ян
- Та це просто ти сліпий, ти навіть не бачиш, як він на тебе дивиться, що він постійно біля тебе в бібліотеці крутиться, ти цього просто не бачиш. Ти йому теж подобаєшся, я впевнений в цьому! - сказав Джисон
- Ну не... - не встиг Чонін договорити, як Джисон перебив його
- Все може, я впевнений в цьому, от побачиш - сказав Джисон - а зараз нам пора на урок, а то там математичка, заріже, якщо запізнимося
Джисон, закотивши очі, вийшов з туалету, слідом за ним Ян.
Зайшовши в клас, Чонін побачив на собі погляд Синміна. От тепер то він все зрозумів. Він вирішив діяти, Чонін сказав на вухо Джисону, що сяде до нього. На обличчі Джисона з'явилася широка посмішка. Чонін підійшов до парти Синміна
- Можна сяду? - запитав він
- Звісно... - розглублено відповів Синмін
Він не очікував, що Чонін сяде з ним. Чонін сів та став писати конспекти. Синмін не писав конспекти, а оглядав зовнішність хлопця, який сидить поруч
- Може досить на мене дивилися? Ти пропустив половину конспекту - запитав Чонін, поглянувши на Синміна
- А да, вибач... - Синмін сів писати конспект
*Кінець уроків*
Синмін стоїть біля дверей школи та дивитися, як ллє дощ на вулиці і проклинає себе, що забув парасольку. Як раптом, з'являється Чонін з парасолькою та прикриває голову Синміна нею
- Підемо разом додому? - запитав з посмішкою Чонін
Синмін почервонів, але відповів коротким кивком
Вони вийшли та йшли, як раптом Синмін вирішив діяти. Він зупинив Чоніна та приблизився до його губ. Він поцілував його, зминаючи нижню губу. Чонін відповів на поцілунок, в нього випала парасолька з рук, але він не звертав увагу на це. Вони цілувалися прямо під дощем
- Ти мені дуже давно подобаєшся, Чонін - сказав Синмін - ти мій рай в цьому пеклі
- Ти мені теж подобаєшся, Синмін - він посміхнувся та погладив по щоці Синміна
Все ж таки, ця осінь стала для нього не така ненависна)