Замальовки

Ми назавжди прокинулися(Мінсони)

- Ти такий милий, я дуже щасливий, що зустрів тебе - сказав Хан, взявши його за руку.

- Я кохаю тебе дуже, раз і назавжди, обіцяю - сказав Хо і міцно обійняв його.

***

- Хо, що з нами не так? - запитав Джісон.

- Ти про що? - сидячи за комп'ютером, запитав Хо.

- Все дуже змінилося - сказав Хан.

- Не вигадуй - сказав Мінхо і знову поглянув в світлий монітор екрану.

Джісон тяжко зітхнув і сів на диван, прикривши очі.

***

- Хоша, дивись, яке гарне поле - з посмішкою сказав Джісон.

- Ти гарніше - сказав Мінхо.

Він вхопив його за руку і побіг вздовж великих соняшників, сміялись, як діти. Як тільки забігли на відкрите поле, так впали на траву, тримаючись за руки.

- Я дуже кохаю тебе - сказав Хан.

Мінхо посміхнувся та дістав фломастер. В очах Джісона було видно зацікавленість.

- Довірся мені - сказав Мінхо, відкриваючи його.

- А що це? - він посміхнувся.

Хо, не сказавши ні слова, Джісону написав на зап'ясті слово "ми".

- Ух ти, а що це означає? - запитав він.

- Те, що ти назавжди мій - відповів Мінхо.

Джісон міцно обійняв його. Вони так і лежали на траві до самої ночі. Зустріли зорі, які яскраво освітлювали їхні обличчя. Коли Мінхо дивився на Хана, він бачив, що той кохає його.

***

Джісон поглянув на Мінхо. Він давно не звертав увагу на нього. Все погасло. Раз і назавжди. Невже він більше нічого не відчуває?

- Хо... - тихо сказав Хан.

- Та не заважай мені прошу тебе! - крикнув Хо.

Все в очах, як перевернулося. Це було, ніби сном, який в раз закінчився.

- Ми назавжди прокинулися - тихо сказав Джісон.

- Що ти маєш на увазі? - запитав Хо.

- Я йду від тебе, ці стосунки були, ніби сон. Я вже замучився просити від тебе увагу, мені легше буде піти - сказав Хан та вийшов з кімнати.

Мінхо тільки шоковано дивився на те, як його кохана людина йде...