Замальовки

Віддай мені свою душу(Мінсони)

Був хлопець на ім'я Мінхо, в нього було темне волосся та карі очі. Він навчався в школі та мав друга на ім'я Хьонджин. Мінхо навчання добре, а от Хьонджин він був так скажем поганим хлопцем, але з Мінхо він вів себе інакше.

Мінхо дуже любив спати, але в один момент все різко змінилося. Йому став снитися якісь хлопець. В нього було світле волосся та карі очі. Він був одягнутий в оверсайз, на обличчі маска. Той хлопець постійно показував жестом йти за ним, але Мінхо не слухав через що він дуже сильно сердився. Як тільки той хлопець починав бігти на нього, сон обривався і Мінхо прокидався в холодному поту.

*В школі*
Мінхо сидів на уроці дуже сонний. Таке відчуття, що він не спав пару днів, а можливо навіть тижнів. Біля нього сидів його друг Хьонджин
- Мінхо, що з тобою? - запитав Хьонджин
- Я не можу спати,розумієш? - сказав Мінхо - він постійно сниться мені
- Хто сниться? - запитав Хьонджин
- Якісь хлопець з світлим волоссям, він постійно показує жестом йти за ним, але я не погоджуюся - сказав Мінхо
- Дивний сон - сказав Хьонджин
- А коли він починає бігти на мене - сон обривається - сказав Мінхо
- Цікаво, що він хоче від тебе? - сам в себе запитав Хьонджин, бо відповіді вони точно не знали
Хьонджин думав над тим, що сказав йому Мінхо
- Чуєш, Мінхо - звернувся до нього Хьонджин
- м? - сонно запитав Мінхо
- До нас сьогодні має прийти новенький, він точно підходить під твій опис, тільки в нього ще пухлі щічки, як я знаю - сказав Хьонджин
- А як звуть його? - запитав Мінхо
- Вроді би Джисон, але він скоро має прийти - сказав Хьонджин

Тільки він договорив, двері в кабінет відчинилися. Зайшов директор з якимось хлопцем. Всі встали та привіталися з директором

- Сідайте, діти - сказав директор
Всі сіли на свої місця
- Хочу представити вам новенького в вашому класі - він обернувся до нього - зніми маску будь ласка
- Хей, Мінхо - штовхнувши, сказав Хьонджин - поглянь
Мінхо підняв погляд. Це був хлопець з його сну, він був в шоці та оглядав його. Хлопець зняв маску
- Представтеся - сказав директор
- Мене звуть Хан Джисон, мені 17, буду щасливий, якщо приймете мене - сказав Джисон
- Сідай - сказав директор
Джисон підійшов до вільної парти та сів. Він помічав погляди Мінхо на собі, через що йому було не комфортно. Він не знав чому цей хлопець так дивитися на нього.

*Кінець уроків*
Джисон збирав речі та вийшов на поле біля школи. Він любив це місце, хоч і нещодавно прийшов сюди. Як раптом, він взявся за голову, бо вона дуже боліла йому. Почали з'являтися картинки зі зовнішністю Мінхо. В думках Джисона був чужий голос
- Забери його душу! Забери! - кричав голос в голові
- Хей новенький! - почувся якісь голос
Тільки тоді Джисона відпустило. Він обернувся та побачив того самого хлопця, який тільки що був в думках
- Що тобі треба? - запитав Джисон
- Це я в тебе хочу запитати, що ти робиш в моїх снах? - запитав Мінхо
І тут Джисону згадалася фраза з голови. Його як переклинило
- Віддай мені свою душу! - кричав Джисон та ходив навкруги Мінхо
- Що ти мелеш? - запитав Мінхо
- Віддай мені свою душу! - кричав Джисон та посміхався
- Яку нафіг душу? - обурився Мінхо
- Віддай, віддай, віддай - повторював Джисон
Тільки Мінхо хотів щось сказати, як Джисон підійшов до нього та поцілував в губи
- Чому ти не віддаєш мені свою душу ? - запитав Джисон
- Яку ти душу хочеш? - запитав Мінхо, він був як зачарований після поцілунку Джисона
- Твою - він показав пальцем на серце - віддасиш мені її?
- Віддам - сказав Мінхо
- Поцілуй мене - сказав Джисон
Мінхо, як під чарами, послухався Джисона та наблизився до його обличчя та поцілував. Він обійняв його за талію та продовжував цілувати. Їхні тіла почали по трохи зникати. Після поцілунку, Мінхо помітив, що він зникає
- Що відбувається? - запитав Мінхо, поглянувши на Джисона
Джисон посміхнувся.
- Ти віддав мені свою душу, тепер ми назавжди разом, назавжди! - кричав він
- Ні, я не згоден! - обурився Мінхо
- Пізно, Хоша - сказав Джисон
Їхні тіла повністю зникли.

Хьонджин довго шукав свого друга, але він так і не з'явився. Пізніше його об'явили, як безвісти пропащого, як і Джисона. Їх довго шукали, але так і не знайшли.
Все ж таки Джисон забрав душу Мінхо. Хоча сам Джисон ще досі не розумів як. Вони ходили по місту, але люди їх не бачили. Як виявилося пізніше вони стали ангелами...
Щасливими ангелами, бо знаходилися поруч один з одним. Їхні душі були зв'язані і будуть зв'язаними.