Замальовки

Я хочу цілувати тебе, поки не втрачу подиху(Мінсони)

Джісон дуже любив ділитися своїми історіями зі своїм другом: те, як він зустрівся з кимось, поспілкувався, пішов на побачення і тому подібне. Спочатку Мінхо це не бісило, але пізніше він закохався по вуха в свого друга, його маленькі, але водночас пухкі губи зводили з розуму, йому дуже хотілося доторкнутися до них. Вхопити юнака за руку та більше ніколи не відпускати, привласнити собі, але він не мав права показувати цього, а тим більше казати про це.

Кафе. Щасливий Джісон сидить за столом та емоційно розповідає своєму другу про чергову зустріч з іншим хлопцем. Мінхо вже набридло бути його другим, думки не давали спати, губи та зовнішність заполонили його, він, ніби не міг дихати. Багато людей сиділо в приміщенні, тому злість треба було сбавити. Ніяк не виходить, Мінхо стикає виделку, яка вже давно прогнулась від сили. Джісон навіть не звертає уваги, а далі продовжує розповідати.

- Щось не так, Хоша? - різко запитав Джі, - ти мене взагалі не слухаєш.

- Вибач - сказав Хо та протер очі: - я замислився.

- Так ось, що я говорив... - продовжив Хан.

Весь цей час, поки темноволосий розповідав Мінхо дивився на нього: його міміка, рухи губами та руками зводили з розуму. А те, як він говорив і одночасно їв - це треба було просто бачити: повні щоки їжі та захоплюча розповідь.

- Той хлопець мені так сподобався - сказав Джі, виводячи юнака з думок.

- Який хлопець? - запитав Хо, поглянувши в очі друга.

- Я ж тільки що сказав - обурився Хан, - я з ним гуляв по парку.

- Хан - звернувся Хо, - а якщо цей хлопець знову кине тебе, як всі інші?

- Цього не буде, він не такий, як всі - запевняв Джі.

Мінхо просто кивнув, злість брала вверх. Невже він не помічає почуття друга? Вони дружать не зовсім довго, місяці 2, але доволі сильно зблизилися, чи можливо він просто робить вигляд, що не помічає? Темноволосий тяжко зітхнув, а Джі поглянув на нього.

- Щось сталося? - запитав він - чи можливо тобі вже час?

- Так, мені вже час - різко сказав Хо та поклавши кошти, вийшов з кафе.

Діставши цигарку, він закурив та поглянув в небо. Серце та думки, ніби змішалися і не хотіли відпускати того Хана, хоча Хо знав, що його цікавлять всі, окрім нього. Цигарку, ніби забирала біль. Дим розвіювався і на душі ставало легше. Погасивши цигарку, він поглянув всередину кафе: Джі все так само сидів, але вже тримав телефон в руках та посміхався. Серце знову заболіло, тому відвернувшись, він пішов геть.

Десь тиждень Хо не виходив на зв'язок, Джі постійно писав йому, що хоче зустрітися, але всі ці повідомлення були проігноровані. Він намагався телефонувати йому, але Мін просто кидав слухавку. Біль та злість брала вверх, йому навіть було все одно, що відчуває молодший. Тільки десь ще через 2 дні він взяв силу в кулак та назначив зустріч.

- Хо, чому ти так різко відсторонився від мене? - стурбовано запитав Джі, - я тебе образив?

Навкруги був парк, зелені дерева та кущі, на дворі літо та було тепло. Мінхо та Джісон сиділи на лавці. Хо нервово стукав пальцями по ній. Він думав відповідати щось чи ні.

- Ні, не образив - підібгавши губи, відповів юнак.

- Тоді чому ти пропав на стільки часу? - запитав Джі та повернув голову друга, щоб погляди зустрілися.

Серце, ніби почало тремтіти. "Занадто близько" - думав Хо, але навіть не прибирав руки, а продовжував дивитися.

- Я хочу цілувати тебе, поки не втрачу подиху - різко сказав Хо, - я хочу тримати тебе за руку, я буду краще за всіх твоїх хлопців, я не хочу бути твоїм другом, я хочу бути тільки твоїм раз і назавжди.

Джісон застиг, він не знав, що відповісти. Тому просто здивовано дивився на хлопця.

Хороша кінцівка:

- Я знаю, що ти не знаєш, що відповісти, тому я залишу тебе в спокої, - сказав Хо та встав з лавки.

Джі так само дивився на нього, серце темноволосого швидко стукало, коли він дивився на молодшого, але примусово ніхто не буде разом. Хо посміхнувся та почав йти. Як раптом, молодший вхопив його за рукав кофти. Руки тремтіли і Мін це відчував. Повернувшись до юнака, маленькі руки вхопили його за шию. Хо здивовано дивився на Джі, а той прилинув до його губ, спочатку не так настирливо, але через 2 хвилини, коли помітив, що старший піддається йому, посилив поцілунок.

- Що це означає? - запитав Хо, дивлячись в вічі "другу".

- Те, що ти мені теж подобаєшся - відповів Джі та міцно обійняв його.

Погана кінцівка:

- Хо, - тихо сказав молодший.

- Я знаю твою відповідь на перед, Джі - він посміхнувся.

- Ти правий, це не взаємно, на жаль,  - сказав Соні - я не зможу дати тобі всього кохання, яке ти заслуговуєш, ти ще знайдеш кращу людину.

Джісон встав та пішов геть, залишивши Мінхо наодинці з своїми думками. Тяжко зітхнувши, темноволосий дістав цигарку та закурив. Він точно знав, що окрім Джі, йому ніхто не потрібен, але з відмовою потрібно змиритися. Щоб відволіктись, Мін повністю пішов в танці. Приблизно 2-3 роки він займався танцями та виступав на багатьох сценах, але серце все так само палало до хлопця з милими щічками...