Замальовки

Я знаю,не відкриєш, залишуся тут до ранку(Мінсони)

За піснею "Отпускай"(я знаю, що рос)
Мінхо та Джисон були в прекрасних стосунках 4 роки, але різко Мінхо став доволі дивним, постійно пропадав на роботі, Джисону говорив, що дуже зайнятий і скоро буде важливий проект тому він затримується, але він йому з кожним разом переставав вірити
А сам Мінхо....він зраджував йому, це була його секретарка, він не хотів засмучувати Джисона, бо може кохав його? Та точно ні, як це зраджувати і кохати?
Джисон в цей час постійно готував йому їсти, чекав його після роботи на затишному дивані, щоб нарешті відчути ніжні руки Мінхо на ньому, він дуже сумував за його обіймами та поцілунками, але знав би він майбутнє, можливо не сумував би?

*Ранок*
Джисон прокинувся та поцілував Мінхо в лоб, вставши він пішов на кухню готувати сніданок
Поки Джисон готував, Мінхо встиг прокинутися та одягнутися, тільки він хотів йти в коридор, як Джисон запитав в нього
- Хоша, сонечко, ти вже прокинувся! Їсти будеш? Я твої улюблені млинці приготував)
Він посміхнувся, така світла та тепла посмішка, шкода, що Мінхо не помічав її раніше, можливо в перші роки стосунків помічав, але зараз не звертав навіть уваги
- Ні, дякую. Мені пора на роботу.
Він одягнув взуття та вийшов з квартири, залишивши Джисона самого
Він дуже засмутився та не розумів, чому Мінхо такий холодний з ним, він ж нічого такого не робить...
Джисон почав плакати, закриваючи обличчя руками, він дуже кохав Мінхо та хотів сім'ю з ним, але він робив йому боляче останні місяці
Він помив посуд та пішов в вітальню дивитися телевізор, як раптом йому на телефон прийшло повідомлення
*Невідомий номер*
- Привітик)
- Це хто?
- *фото*
- Не твій Хоша випадково?
Джисон відкрив фото та побачив там Мінхо, який цілується з якоюсь дівчиною, в очах Джисона був шок та нахлинули сльози, тепер стало все ясно...
- Мій...
- Вони вже зустрічаються 4 місяці) Тому не заважай ним
- ...
Сама ці 4 місяці Мінхо ігнорував його, всі його натяки на обійми або поцілунки, саме ці всі місяці він холодно до нього відносився, пазл склався, але хто ж знав, що він буде такий болючий?
Джисон почав збирати речі, як раптом двері відчинилися...
Це був Мінхо
- Хані, я вдома! Я так скучив за тобою
Мінхо підозрював, що Джисон все дізнався, а Джисон вже встиг забігти в кімнату та зачинити двері
Мінхо це помітив та підійшов до дверей
- Хані, що сталося?
В відповідь мовчання
- Хані...? Не мовчи, ти мене лякаєш
- Я все знаю, Хо.
Від цих слів в Мінхо все похололо в серці, в нього почали тремтіти руки, невже просто зараз він втратить сенс свого життя?
- Ти про що, Хані? Я не розумію тебе...
- Про тебе і твою дівчину, йди звідси, я не хочу слухати тебе!
- Хані, будь ласка!
Він почав стукати в двері та просити відчинити, але в відповідь мовчання
- Хані...
- Дай мені спокійно зібрати речі
- Я не хочу втрачати тебе, розумієш?!
- А цілуватися з іншою дівчиною ти хочеш, логіка де Мінхо?
Мінхо розумів, що він вже втратив його, але так не хотів приймати цей факт...
- Хані, будь ласка, давай поговоримо!
Але в відповідь тільки мовчання та звуки відкривання шаф та схлипів
Мінхо спустився вниз по двері та поклав голову на ноги
- Я знаю, не відкриєш, залишуся тут до ранку...
Мінхо заснув біля самих дверей, а Джисон вже зібрав всі речі, він легенько відчинив двері, щоб вийти з кімнати, він був худий тому йому це вдалося
Вийшовши з квартири, він пішов до батьків
- Привіт, мамо! Я до вас жити!
- Щось сталося, Хані?
- Ні,мам, просто я дуже сумував за вами
- Проходь, сонечко
Джисон зайшов та пішов в свою кімнату, він дуже довго плакав, бо пройшло 4 роки стосунків, а Мінхо так вчинив...
Він попросив батьків не говорити де він, бо він не хотів його бачити, батьки погодилися, хоча не розуміли чому
Мінхо дуже довго шукав його, але так і не знайшов. Його сенс життя пропав назавжди...
Тільки через рік Мінхо зміг знайти його і то тому, що випадково побачив його в магазині
*Обід*
Джисон, одягнувши маску, вийшов до магазину за продуктами
*В магазині*
Він стояв біля круп, як побачив знайому постать. Це був час Лі Мінхо. Він був сумний чи що? Джисон почав оглядати його, він так змінився за цей рік, пофарбувався в чорний, почав носити оверсайз, були великі мішки під очима(прям як в мене)
Мінхо помітив погляд Джисона та теж оглядав його, після того як в них стався зоровий контакт, очі Мінхо округлилися і він зрадів, Джисон зрозумів, що він його згадав та кинувши продукти, побіг з магазину.
- Блять, навіщо він повернувся??? Ще і через рік!
Він побіг додому та зачинився в кімнаті, він спустився по дверях, закривши обличчя від сліз
- Ну за що? Боже, за що ти так зі мною?
Він розумів, що тепер треба бути дуже обережним, бо Мінхо в його місті ще і згадав
А Мінхо не полишав пошуків і нарешті він дізнався його адресу
- Так! Нарешті, Хані, я знайшов тебе! Чекай мене!
Він дуже сильно зрадів, як мала дитина
*Вечір Х*
Джисон сидів на дивані та дивився телевізор, як раптом почувся стук в двері, він злякався та напевно здогадувався хто це?
Він підійшов до дверей та відчинив, перед ним показалася та сама знайома постать, він різко зачинив двері та тримав їх
- Хані, будь ласка! Відчини!
- Йди звідси Мінхо або я викличу поліцію!
- Я просто хочу поговорити з тобою будь ласка...
Джисон відчинив двері
- В тебе є 2 хвилини
Тільки Мінхо хотів підбігти, щоб обійняти, але Джисон зупинив його
- Дистанцію.
- Ти серйозно?
- Цілком.
- Добре. Ця дівчина, секретарка в компанії мого батька. Він спеціально її підіслав, щоб розсварити нас, вона мене напоїла чимось і я майже нічого не пам'ятаю, я згадав все тільки тоді, коли мені сказали,що розповіли тобі
Поки Мінхо все це говорив Джисон дивився тільки на годинник
- Ти серйозно думаєш, що я повірю тобі?
- Батько був дуже обурений тим, що я гей тому робив все, щоб я втратив тебе і в нього вийшло...
- Ну тут ти правий, в нього вийшло
- Ти пробачаєш мене, Хані?
- Я подумаю. Я напишу тобі пізніше
Не встиг Мінхо щось відповісти, як перед ним закрили двері. Він дуже сподівався, що Джисон пробачить його, він пішов геть, щоб не заважати йому думати
Джисон сів на диван та взявся за голову
- Чому я ще досі вірю в нього слова? Невже в мене ще досі залишилися почуття до нього? Мені так хочеться йому вірити, але раптом він знову зробить мені боляче?
Джисон обдумував все
- Я пробачаю його.
Він взяв телефон до рук та відкрив чат, розблокувавши він написав
*Мінхо*
- Привіт, я готовий дати відповідь. Зустрінемося в 17:00 на *адреса*

*16:50*
Джисон стоїть вже на місці та думає, як сказати, як раптом до нього підходить Мінхо
- В тебе так і не зникла манера приходити на 10 хвилин раніше
Він посміхнувся
- Ближче до діла
- Я слухаю тебе уважно
- Я пробачаю тобі, але це твій останній шанс, якщо ти його втратиш, більше його не буде. Кохаю тебе...
Мінхо, почувши тільки перші 3 слова, дуже зрадів, його Хані знову з ним, він ні за що більше не проміняє його. Він схопив його за руку та притягнув до себе, взявши за підборіддя він втягнув його в довгий поцілунок, поцілунок,який відбувся через рік
- Я кохаю тебе, Хані
- Я теж тебе кохаю,Хо...ша
Вони посміхнулися, Мінхо так і стримав обіцянку, він більше ніяк не ображав Джисона, а тільки здував з його все, що впаде. Він дуже кохав його і нарешті знайшов, через проклятий рік. Вони нарешті щасливі, будучи разом...