Замальовки

Парне самогубство(Сінчони)

Чонін та Синмін давно дружили, їх можна було називати не розлий вода, куди Чонін туди і Синмін. Вони були щасливі бути разом. Але Чонін був геем, він боявся,як на це відреагує Синмін та його рідні. Чонін відчував симпатію до Синміна, та яку симпатію? Він кохав його, до сходу з розуму кохав, але боявся зізнатися, першим ділом він вирішив зізнатися батькам.
*Вечір*
Чонін прийшов зі школи та вдихнувши повітря, зайшов на кухню. Там сиділи мама і тато, в Чоніна тряслися руки, бо він не знав,як відреагують батьки.
- Нінні, синку - звернулася мама
Він підняв голову та подивився в небесно-голубі очі мами(прям як в автора)
- Що, мамо? - запитав він
- Ти чому такий розгублений? Сідай за стіл, будемо вечеряти - вона посміхнулася
Чонін сів та глянувши на батька, нервово ковтнув
- Мамо, тату... - сказав Чонін шепітом, вони подивилися на нього - я маю вам дещо розповісти, тільки прошу не перебивайте
- Ми слухаємо тебе, синок - сказав батько
- Я гей - він вдихнув повітря - я кохаю Синміна, я боюся зізнатися йому в почуттях, я давно відчуваю це кохання до нього, я розумію, що ви можете знена....
Не встиг Чонін договорити, як батько встав та стукнув по столі
- Та ти позор сім'ї! Який гей?! Я думав в мене буде син, який приведе в дім наслідника, внука! Чуєш?! А ти позор! - кричав батько
В очі Чоніна почали надходити сльози
- Тату... - сказав він шепітом
- Я не хочу чути тебе, йди звідси і більше не повертайся! Ти мені більше не син! - крикнув батько
- Я тобі більше не син? - запитав Чонін, ці слова засіли в його серці та голові, він твердо вирішив, що йому робити
- Так! Забудь дорогу сюди, раз і назавжди! Почув?! - крикнув батько
- Так...
Чонін встав та пішов збирати речі. На останок він поглянув в засмучені очі мами. Він так очікував підтримки від неї, а вона стала проти нього. Хоч вона і не говорила нічого, але батько все одно налаштує її проти і вона послухається, бо кохає його більше чим власного сина.
Зібравши речі, Чонін вийшов з квартири та пішов до моста. Це був великий та довгий міст, в якому було видно річку, таку велику і простору, як серце Чоніна. Він був занадто наївний для цього світу(прям як автор)
Його з думок відірвав Синмін, який проходив повз
- Ох, Чонінка, ти чого тут? - запитав Синмін
Чонін вдихнув повітря та поглянув на нього
*Втрачати немає що* - подумав Чонін
- Синмін... - шепітом сказав він
- Що? Тобі погано? - почав хвилюватися він
- Ні, я маю тобі сказати дещо - він поглянув в його темні карі очі, які відображали темний ліс, який був недоступний для нього. Його б воля, він дивився кожен день в них, але Синмін не так би зрозумів його
- Що сталося, Нінні? Ти ж знаєш, я вислухаю тебе - він посміхнувся
- Я кохаю тебе, Синмін - він сказав це та подивився вдалину
Синмін застиг на місті та дивився на нього шокованими очима
- Я зрозумію, якщо ти не відповісиш взаємністю. Я позор, мені не місце бути тут, я... - не встиг Чонін договорити, як Синмін притягнув його за талію, обійнявши та залишив маленький поцілунок на губах.
Чонін шоковано дивився на нього, але Синмін побачив, що він не проти. Тому наблизився до його губ та поцілував, переминаючи нижню губу. Чонін відповів взаємністю. Вони цілувалися біля моста
- Можеш це рахувати, як взаємність - Синмін посміхнувся
- Але... - не встиг Чонін договорити, як Синмін поклав свій палець на його губи
- Я чув вашу розмову з батьком, я кохаю тебе, чуєш? Ми будемо щасливі разом - сказав Синмін
- Він ніколи не прийме мене, але як ти почув це? - запитав Чонін
- Я прийшов до тебе, щоб поговорити про свої почуття, але почув крики, я прислухався та почув не те, що треба було. Вибач за це - сумно сказав він
- Мінні, ти не винен - сказав з посмішкою він - є тільки один вихід, як нам назавжди бути щасливим
- Який? - Синмін поглянув на нього, а Чонін взявши за руку поглянув вниз
- Ні, тільки не кажи це - сказав Синмін
- Так буде краще, Мінні, якщо не разом то я сам - сказав Чонін
- Але, Нінні...
- Батько ніколи не прийме мене, розумієш? Якщо я і втечу звідси, він буде гнобити мене, мені немає майбутнього, він впливова людина, він зробить все, щоб я жив в пеклі - на одному духу сказав Чонін
- Нінні, я згоден - спокійно відповів Синмін
Чонін посміхнувся, вони перелізли через забор та стояли на самому краю, Синмін обійняв Чоніна за талію та останній раз поцілував.
Їхні тіла полетіли вниз, прямо в воду.
Більше Синміна та Чоніна немає, назавжди.