Замальовки

Впусти мене в свій світ, Ян Чонін(Сінчони)

Осінь. На вулиці опадають листки, легенький вітерець торкається щічок Чоніна, який йде до школи, в школі він ні з ким не спілкується, навіть якщо до нього звертаються він не відповідає, бо просто не хочеться ні з ким говорити. Був тільки один хлопець, який постійно приставав до нього, не давав спокою. Скільки разів він казав йому відстати, навіть якщо не хотілося говорити, але він його не слухав і ліз далі.
Черговий день в школі, Чонін сидить на самій останній парті та дивитися в вікно, як раптом заходить в клас щасливий Синмін, який підбігає до парти Чоніна та сідає за неї
- Привітик - з посмішкою сказав Синмін
Але в відповідь тільки мовчання, Чонін глянув на нього та відвернувся знову дивитися в вікно. Стільки людей ходять за вікном, поспішають кудись, а він просто сидить в школі, замість того, щоб робити щось корисне. Його бісила школа, а ще більше Ким Синмін, який мав до нього діло
Чонін ходив в мішковатому одязі та одягав маску, бо всі казали, що він не гарний та те, що він не вміє спілкуватися з людьми, а взагалі егоїстичний. Але Чонін навіть не був таким, люди змінили його раз і назавжди.
- Чонінка, що робиш сьогодні ввечері? - збивши з думок, запитав Синмін
Але в відповідь знову ж таки мовчання, Чонін не хотів з ним говорити, а тільки поглядав на годинник, коли вже нарешті закінчиться урок. Через довгих 10 хвилин нарешті закінчився урок, Чонін встав та пішов в коридор, а Синмін за ним
- Ну Чонін, ти мені відповісиш щось? - запитав Синмін
А Чонін тільки в відповідь закотив очі та пішов в їдальню, залишивши Синміна наодинці зі своїми думками
Коли Чонін побачив, що він нарешті сам, він видохнув та купив собі булочку. Сівши за далекий столик, він став їсти, як раптом до нього знову підсів Синмін
- Ти такий милий, коли їсиш - він посміхнувся
А Чонін тільки дивився на його посмішку та думав, як можна бути таким життєрадісним, колись він теж був такий, він нічого йому не відповів, а просто встав та пішов геть.
Наступний урок, знову набридлива математика, там де вчитель тільки те і робить, що має діло до Чоніна. Він сів за парту та просто дивився на дошку, вчитель зайшов всі привіталися, окрім Чоніна
- Ян Чонін, вам особисте запрошення потрібне? - звернувся вчитель
- Добрий день, вчитель - закотивши очі, сказав Чонін
- Де Ким Синмін? - запитав вчитель в старости
- Не знаю, він не приходив після їдальні - почувся голос в класі
- Зрозуміло, значить запізнюється
Як раптом, влітає Синмін в клас з шоколадом в руках
- Добрий день, вибачте, вчителю, я затримався - сказав Синмін
- Заходь, сідай на своє місце - сказав вчитель, не відриваючись від дошки
Синмін сів до Чоніна та протягнув йому шоколад, але він ніяк не відреагував, а тільки віддав назад
- Та візьми ж ти, я для тебе купив - з злістю говорив Синмін
А в відповідь мовчання і тільки знову віддає
- Вчителю, можна вийти? - піднявши руку, запитав Чонін
- Виходь, ти і так нічого не розумієш, Ян Чонін. - холодно відповів вчитель
Чонін вийшов та пішов до туалету
- Вчителю, можна мені теж вийти? - запитав Синмін
- Ви що зібралися тримати там один одного? Вийди - сказав вчитель
Синмін вибіг з класу та побіг за Чоніном, зайшовши до туалету він побачив, як Чонін вмивається. Він був такий гарний, а його миле обличчя, маленьке таке, а очі його просто зводили з розуму Синміна. Він не витримав та вхопив Чоніна за руку, притиснувши до стіни
- Впусти мене в свій світ, Ян Чонін
А Чонін тільки перелякано дивився на нього, не встиг він щось сказати, як Синмін накрив його губи своїми, він так мріяв про цей поцілунок...
- Ти про що, Ким Синмін ? - нарешті відізвався він
- Впусти мене в своє сердце, Ян Чонін - дивлячись прямо в очі сказав Синмін - впусти мене в свій світ