Замальовки

Розрахунок за побачення?(Мінсони)

- Хані-я, я хочу запросити тебе на побачення, - сказав Мінхо, посміхаючись хлопцю навпроти.

- Ти впевнений, що заслуговуєш на це? - запитав Джі, ніби з знущанням.

- Звісно, ти не пошкодуєш, обіцяю, - відповів Хо та знову посміхнувся. В голові, ніби назрів план.

- Тоді, я згоден, - сказав Джі та замислився: - забери мене о восьмій.

- Обов'язково, - підморгнувши, відповів Лі.

Джі посміхнувся та пішов далі. В думках було тільки те, як пройде побачення, де саме воно буде відбуватися. Тяжко зітхнувши, він пішов на пари. Лі цілий день був щасливий, як не в себе. Він намагався отримати увагу молодшого 3 роки і ось нарешті вийшло. Але побачення то з секретом.

- Мінхо, ти вже цілий день літаєш в хмарах, - штовхнувши в плече, сказав друг.

- А, що? - запитав Хо, обертаючись по сторонам: - а, так, точно, я вже взагалі літаю.

- Що сталося? Невже... - не встиг він договорити, як Лі перебив його.

- Так, уявляєш! Він погодився на побачення! - ледь не крикнув Хо.

- Тихіше, - посміхаючись, відповів друг - де будете проводити?

- Думаю, кіно або кафе, - сказав Хо.

- Банально, - закотивши очі, відповів Хьонджін.

- Чому? - запитав темноволосий.

- Краще скажи, що ти любиш більш домашню атмосферу і проведіть пробачення в тебе вдома, - сказав Джін та посміхнувся.

- А це ідея, дякую! - сказав Хо та вставши з стільця, вийшов з аудиторії.

- Ти куди?! В нас ще пара одна! - крикнув Хван, але слід старшого давно зник.

Мінхо обмірковував слова друга та наважився написати молодшому:

- Привіт, Хані-я. Я люблю більш домашню атмосферу, ти не будеш проти, якщо побачення пройде у мене вдома?

- Привітик, звісно ні)

Радості не було меж. Джісон був в думках Хо постійно, як в звичайних так і в дуже відвертих. Він вже не міг спокійно спати, бо в снах Джісон торкається його всюди: руки, плечі, шия, бедра, ляжки, проводить так ніжно пальцями, що хочеться кінчити тільки від одного дотику. Хо повільно сходить з розуму.

Підготувавши все до побачення, темноволосий сидів та дивився на годинник. З молодшим було домовлено, що він прийде сам. В думках знову з'являються моменти з снів, руки неконтрольовано стискають скатертину на столі, дихання пришвидшується. З хвилини на хвилину має прийти молодший, а думки так і не проходять. Через те, що стало жарко, старший розтебнув перші ґудзики сорочки. Зі стола не хотілося вставати, бо в штанах ставало тісно. В двері пролунав стукіт. Думки, ніби розсіялись та ставало легше. Вставши зі стола, він поправив сорочку та підійшов до дверей. Поглянувши в вічко, Хо помітив, що там стояв Джісон в ледь прозорій сорочці. Глибоко вдихнувши, він відчинив двері. Перед ним стояв молодший, який посміхається.