Замальовки

Голос друга(Мінсони)

Мінхо мав дуже багато зон, які не давали йому спокою. Кожен випадковий дотик або навіть проведення пальцем по приколу зводили з розуму. Джісон його друг, який любив знущатися з друга до одного моменту.

Мінхо сидів на ліжку та щось серйозно друкував в ноутбуці. На носі сесія і він постійно на стресі через що став мати проблеми зі здоров'ям. Сон не допомогав, по ньому було видно, ніби він не спить ночами, хоча сон 8-9 годин, що вистачає для нормального самопочуття.

Дивлячись в екран монітору, Мінхо читав текст, як раптом відчув руку на своєму плечі. Злякавшись, він поглянув назад та побачив обличчя друга, який ледь не сміється.

- Хахха, ти б бачив свої очі, - сміючись, сказав Хан: - ти знову в навчанні?

- Джі, взагалі-то сесія скоро, а ти не готуєшся навіть, не боїшся, що виженуть з університету? - серйозно запитав Лі.

- Ти завжди такий серйозний? - запитав Хан, сівши поруч.

Лі звернув увагу на його бедра, які ставали більшими, як тільки він сідав. Тяжко зітхнувши, Мінхо знову поглянув в екран ноутбуку, але Джі хотів уваги. Якщо не буде уваги до персони на ім'я - Хан Джісон то це буде поганий день. Лі звик до таких дій Хана, тому не відразу звернув увагу. Джі, засмутившись такою реакцію, став думати, що сказати б.

- В тебе таке серйозне обличчя, ніби ти вікіпедію пишеш, а не вчиш, - сказав Хан та просміявся.

- Хан, - сказав Лі, протерши окуляри: - я хочу мати стипендію і зроблю для цього все.

- Ти б бачив своє обличчя, в тебе такі синяки під очима, що аж страшно дивитись, ти хоч спиш? - запитав Джі та сів ближче.

- Сплю, - коротко відповів Мінхо.

Потягнувшись, Лі скривив обличчя, бо біль в спині докучала йому і він не міг спокійно жити. Хан став сидіти в телефоні та інколи дивитись на серйозного Лі. Щось в голові, ніби перемкнулось і йому захотілось познущатись з старшого.

Вставши ззаду, він вхопив Мінхо за шию та легенько стиснув. З вуст старшого вирвався стон, який він не встиг зупинити рукою. Хан застиг, але через долю секунди до нього дійшло і він стиснув ще раз.

На цей раз стон був голоснішим.

Мінхо вхопив його за руку та прибрав. Повернувши своє червоне обличчя, він почав обурюватись:

- Що ти робиш?! Зовсім здурів? - кричав Лі.

- Ти такий милий, коли сердишся, - сказав Хан та підійшов, обхопивши талію руками.

Мінхо затамував подих, але через долю секунди тяжко зітхнув, бо відчув стиск сильними руками молодшого. Він ніколи не думав, що Хан буде сильнішим за нього в цьому. Джі посміхнувся і стиснув ще раз.

На тілі скоріше всього залишаться червоні плями від долоні молодшого.

Лі прибрав руки та відійшов.

- Не торкайся мене там, будь ласка, - попросив він та знову сів на ліжко до ноутбука.

Але Хану було, як завжди, скучно. Згадавши прикол з проведенням пальця по спині, він зрозумів, що хоче повторити це на Мінхо. Підійшовши тихо ззаду, Хан спочатку вагався, але потім подушечками пальця провів по спині старшого. Табун мурашок пробігся по його спині, через що він прогнувся та різко зіскочив з ліжка.

- Я ж просив! - останнє, що крикнув Хо, вибігаючи з кімнати.

Тепер Хан йому не дасть спокою, ніколи і ні за що.

На наступний день, Лі знову сидів за ноутбуком. Побачивши, що Хан зайшов після пар в кімнату, він тяжко зітхнув, бо розумів, що стали години пекла для його тіла. Поправивши окуляри, Лі знову поглянув в ноутбук. Як раптом, Хан знову підійшов ззаду та вхопив за шию, піднявши обличчя. Щоки старшого відразу почервоніли. Джі наблизився до його обличчя та пристально дивився в вічі. Друга рука потягнулась та зняла окуляри. Без окулярів він погано бачив, обличчя друга було трішки розмитим, але...

- Що ти робиш? Віддай окуляри! - попросив Лі, вхопивши за руку молодшого.

- Це правда, що ти течеш від одних моїх дотиків? - запитав Хан та побачив, як щоки ще більше почервоніли: - ого-го, а я ще і не вірив, стогни, котик.

Джі знову стиснув шию, через що Лі звів ноги та з його вуст вирвався стон. Через те, що не було окулярів, він не зміг нічого зробити, аніж відсісти. Хан посміхнувся та одягнув окуляри.

- Дякую, більше не роби такого, - вхопившись за щоки, попросив Лі.

- Не буду, - сказав Хан.

- Обіцяєш? - запитав Мінхо, поглянувши в хитрі очі молодшого.

- Обіцяю, - сказав Джісон.

Він збрехав. Хан повторить і не раз. Можливо так Лі зверне на нього увагу інакше?