Замальовки

Остання ніч, останній подих...(Мінсони)

Ніч, глибока ніч. Яка принесла багато проблем та болі. Темний провулок в якому видно 4 постаті, один стоїть навколішках і на нього наставлений пістолет, чутно крики, але ці крики інші люди не чують, ніхто не допоможе...
- Ну що, Мінхо, боїшся, що твого кохання не стане? - сказав незнайомий голос
- Не чіпай його, я тобі віддам любу суму тільки віддай мені його - просив Мінхо зі сльозами на очах
- В тебе є 5 хвилин, Хан Джисон, щоб сказати слова, які ти хочеш - поглянувши на переляканого Джисона, сказав чоловік
- Чи можу я підійти до Мінхо?... - запитав Джисон
- Можеш - з посмішкою сказав чоловік
Джисон встав та підходив до Мінхо, а весь цей час на нього був направлений пістолет. Джисон підійшов та почав гладити Мінхо по щоці та дуже сильно плакав
- Хоша... - почувся тремтячий голос
- Хані, будь ласка, вибач мене, я в всьому винен... - сказав Мінхо
- Помовчи, дай мені сказати хоча б зараз - перебив Джисон Мінхо
- Я слухаю тебе - дивившись в очі Джисона, сказав Мінхо
- Я кохаю тебе, Хоша. Я знаю, що це остання ніч між нами, пообіцяй, що будеш щасливий без мене, я буду дивитися на тебе з неба, я прийду до тебе обіцяю, Хоша, тільки повір мені прошу тебе. Не здавайся, ти сильний, Хоша - Мінхо почав плакати, але продовжував слухати - Хоша, просто знай це, я завжди буду поруч, дай обіцянку, чуєш?! Дай обіцянку! - крикнув Джисон
- Я обіцяю, Хані, я врятую тебе, ти не помреш сьогодні,  я врятую тебе... - сказав Мінхо
А Джисон тільки посміхнувся, він посміхнувся дуже широко, як в останній раз, він взяв за руки Мінхо та прилинув до його губ, вони поцілувалися, але хто знав, що це буде останній раз? Напевно тільки Джисон, він знав, що не відпустять їх живими, хіба що тільки Мінхо
- Хоша... - погладивши по щоці, продовжив Джисон - я кохаю тебе, знай це, будь ласка пам'ятай мене
- 5 хвилин пройшло, продовжуємо гру? - з посмішкою сказав чоловік
Джисон підійшов до чоловіка та сів на землю, на нього ж навели пістолет, він поглянув на заплаканого Мінхо та посміхнувся, пославши повітряний поцілунок. Він показав жестами, що кохає його
- Не вбивай його прошу, я ж згоден на любу суму, я ж знаю, що тобі потрібні гроші! - зі сльозами на очах кричав Мінхо
- Так, потрібні, але я хочу зробити тобі боляче, як ти зробив мені - зі злістю сказав чоловік
- СТРІЛЯЙ! - почувся голос Джисона
Він схопив за пістолет та надавив собі на лоб, чоловік поглянув на нього, а Джисон все кричав
- СТРІЛЯЙ! СТРІЛЯЙ! - не припиняючи кричав він
- Хані, не роби дурниць, я не зможу без тебе! Прошу! - кричав Мінхо
*Постріл*
З рота Джисона пішла кров, а Мінхо закричав на цілу вулицю від болі, тіло Джисона впало на холодну землю, таку саму як і сам Джисон, одна пуля і більше немає коханого...
Чоловік посміхнувся та пішов, Мінхо підбіг до нього та поклав його голову в крові собі на ноги , він гладив його в останній раз, Джисон вже давно був холодний, постріл в голову, останній подих Джисона, він врятував їх, віддавши своє життя
Мінхо плакав над тілом Джисона, він приблизився до його холодних губ, які більше ніколи не дадуть відповідь та поцілував
- ХАНІ!!! - тримаючи холодну голову Джисона, кричав Мінхо
- Я помщуся за тебе, обіцяю!
*День похоронів*
Мінхо стояв та просто дивився кудись в туман, він не міг бачити свого коханого в гробу, такого холодного та білосніжного, як простирадло на якій він лежав. Його Хані більше немає, він вже виплакав всі сльози, Мінхо ще 3 дні не відходив від могили Джисона, він лежав на ній та плакав стискаючи землю, він зійшов з розуму, йому всюди виднівся Джисон, який посміхається. Він біг до нього, але його постать пропадала, а потім знову з'являлася, але десь вдалині
- Хані! Будь ласка, зачекай! - просив Мінхо
А його друзі, Хьонджин та Фелікс, помітивши, як страждає Мінхо, почали водити його до психіатра, але це не допомагало. Він дуже сильно кохав Джисона, тому його вирішили покласти в лікарню, але і там виднівся Джисон, такий самий з посмішкою, він простягав руки до нього та казав йти за ним, він кликав за ним, а Мінхо тільки був радий піти.
- Хані, ти знову тут? - запитав Мінхо в черговому сні, де стояв Джисон, який посміхається
- Так, я сумую за тобою, Хоша - сказав він, він простягнув руки до нього - підеш зі мною?)
- Я готовий піти з тобою, тільки не залишай мене більше... - просив Мінхо
Він взяв Джисона за руку та вони пішли кудись вдалину, посміхаючись
Зранку, коли Хьонджин та Фелікс зайшли в палату, вони помітили Мінхо, який лежав на ліжку та посміхався, вже мертвого...
Нарешті вони з Джисоном поруч назавжди, але вже в іншому світі...