Дикий Пес 18+

4 розділ

Над відповіддю я роздумувала декілька секунд. Він не впізнав в мені доньку Лева Девіса. Якби впізнав, то я зрозуміла б. Поводився він би тоді не так зухвало.

- Я не місцева. Подорожую. Зупинилася в мотелі, що неподалік і зайшла випити,- надіюсь, що виглядаю я старшою за свій справжній вік.

Чоловік був п'яним. Не в лайно, ще ні, але його очі вже мерехтіли. Він нізащо не дізнається хто я, і чи брешу я.

Вип'ю трохи пива, і накиваю звідси п'ятами, як тільки випаде нагода. Це місце мені не подобається. І цей чоловік також. Зрозуміло, що допомагати просто так він би не став.

Про це говорив його погляд, що час від часу переміщався з мого обличчя до сідниць.

Я почувалася незатишно. І вперше я була одна. Деріть мене семеро чортів, але я ще не жалкую про втечу. Мені потрібно було втекти. І тепер я тут.

- Любиш подорожувати?- чоловік дійсно був не занадто п'яним. Слова, що линули з нього, були зрозумілими.

- Досить часто це роблю. Люблю досліджувати бідні райони великих міст Америки.- Я схожа на мандрівницю? Не вистачає лише валізи, і купи дріб'язкових купюр.

- Любиш досліджувати бідні райони міст, з такими охайними, доглянутими нігтиками, як у справжньої леді?-я опустила погляд на свої долоні.

Мої нігті були яскраво червоного кольору. Я зробила їх зовсім недавно. Дивно, що вони не зламалися, коли я опускалася по трубі з другого поверху, і коли підіймалася на паркан, що був шість футів заввишки.

В іншій ситуації вони обов'язково б зламалися.

Але більше я переймалася не цілими нігтями, а цим незнайомцем. Яке йому діло до мене, до моїх нігтів і до подорожей? Якого дідька він взагалі звернув увагу на мої нігті, коли ми говорили про зовсім інше?

Я пильно оглянула чоловіка. Вилиці, і зламаний не раз ніс. Чоловік був не просто великим, а можна сказати, дуже великим.

По одягу зрозуміло, що він не байкер, але наркоманом, чи п'яницею його важко назвати.

Поки я роздумувала над відповідно його запитання, незнайомець підійшов до мене ближче. Або мені здавалося, що він, до цього, стояв трохи далі.

- Твоє пиво, лялечко,- я була вдячна цьому чоловікові. Він врятував мене від відповіді на досить дивне запитання.