Дикий Пес 18+

Епілог

В будинку витав легкий, приємний океанічний запах прибою. Повітря було помітно легшим від того, яким кожного дня доводилося дихати в Чикаго.

Якщо вийти до зали, то крізь високі, панорамні вікна можна побачити лінію океану.

Був уже кінець жовтня і пізній вечір, але спека впевнено трималася на своєму місці. В такі моменти ти починаєш радіти, що в твоїй рідній країні літо чергується з зимою. Іноді постійна спека набридає.

В кухні тихо гудів телевізор. Я покинула його ввімкненим і забула про нього. Там всеодно нічого цікавого не показують. Все іспанською.

Насправді, Колумбія була не такою і поганою, як мені здавалося спочатку. У віддалених від людей місцях все виглядало так, ніби це був рай на землі. Там де немає людей — немає і криміналу.

Мені більше подобалося узбережжя Тихого океану, ніж шумні міста, де мені посеред білого дня намагалися продати наркотики і цікавилися, чи не хочу я дізнатися, по чому сьогодні рибка.

До Еверета, що не дивно, вони чіплялися менше. Травми залишили на ньому свій уже постійний слід, але масу йому повернути вдалося. Чи навіть трохи більше, ніж було до падіння.

Колумбійським баригам було легше причепитися до жінки зі своєю рибкою, ніж до чоловіка. Зовнішній вигляд Еверета навіював страх на людей, які не були з ним знайомі.

Йому пропонували пластичні операції, але він від них відмовився. Деякі маленькі шрами з часом стали взагалі непомітними. Помітними залишалися лише шрами на тілі, точніше, на ногах, руках, тазі.

Більшість з тих шрамів закрили нові татуювання. Еверет наносив їх собі самотужки, а коли руки доходили до недосяжних місць, звертався до професіоналів.

Його реабілітація затягнулася на довгий час, але цілий спинний мозок і майже повністю зрощенні лікарями суглоби, відіграли важливу роль.

Місяці проведені в лікарні, місяці в реабілітаційному італійському центрі, дні, коли я спала з ним в одному медичному ліжку і постійна праця привели до того, що на хрещення Семвелевої доньки він уже прийшов самотужки. З ціпком. Відтоді йому довелося змиритися з тим, що ціпок стане його постійним супутником по життю.

Беатріс, донька Семвела і Стефані, стала першою хрещеницею Еверета. З дітьми він не вмів знаходити спільної мови. Беатріс його боялася і плакала весь час, що він тримав її на руках.