Пройти крізь туман

Прогулянка

Ранок. На годиннику 9:35.
Сиджу за комп'ютером.
- Рената ходи їсти - чую я з кухні.
Іду. Відчуваю гарний запах. Мама приготувала млинці з сиром. Тато уже на роботі. Сідаю за стіл.
- Мої улюблені, - радісно сказала я - Ммм, смачно.
- Рада, що тобі сподобалося - сказала у відповідь мама. І також сіла за стіл. Раптом я почула звук повідомлення на телефоні. Взяла його і побачила, що прийшло повідомлення від Єлизавети (моєї вчительки. Вона сама сказала називати її тільки по імені ). прийшло повідомлення:
«Сьогодні нам сказали, що плани змінилися і в школу потрібно йти завтра. Але не хвилюйтесь замість цього непорозуміння, весняні канікули будуть збільшені. Завтра чекаю всіх на 9:30 в класному кабінеті, буде тільки 1 урок. Всім гарного дня.» Я перечитувала це повідомлення кілька разів. „ В якому сенсі змінилися?! Як це?!" Всередині мене панувала буря. Я була розлючена. Мама це помітила - Щось сталося?
- Та там якесь непорозуміння і потрібно завтра йти в школу - відповіла я.
- Як завтра? Вони, що там всі здуріли?!
- Та походу - тільки й змогла сказати я.
- Все буде добре. Не хвилюйся - спробувала мама розвеселити мене, поцілувала в лоб і вийшла з кухні. Я поїла і поставила в умивальник посуду. Мама збиралася на роботу. Я пішла в свою кімнату. Через цю новину весь настрій зіпсовано. Я вирішила прогулятись. Одягла чорні штани, сірий светер, волоси зібрала у хвіст, кулончик я звісно не зняла, чорні сапожки і курточка, сірі шарф і шапка. Я захотіла взяти з собою рюдзак, в який поклала щоденник, ручку і ще потрібні речі. Наушники у вуха. Виходжу надвір. Падає сніг. Так гарно. Я трохи походила, потім сіла на гойдалку, неподалік своєї вулиці. Зробила запис в щоденнику:
« Мені самотньо.»
« Леді Рената, не засмучуйтеся. Скоро все може змінитися.»
« Чому ви так вважаєте?»
« Тому що не просто так щоденник віддали вам, саме зараз.»
Емарт, навіть, зміг мене трохи розвеселити.
Я ще трохи посиділа і пішла додому.