Пройти крізь туман

Чорна істота

Я в якомусь коридорі. Мармурові стіни. Повсюдно багато вікон, через які пробивається проміння світла, що робило коридор ще затишнішим. Я хотіла виглянути у одне з вікон, але не змогла, мене щось не пускало, я могла йти тільки вперед. На вікнах штори бежевого кольору. На підлозі килим такого ж відтінку. На стінах картини, але вони розмиті і я не можу розвитися, що на них зображено. Я йду вже дуже довго, що ніг не відчуваю, а він все продовжується. Я замітила попереду справа від себе гарне крісло з червоною обшивкою і відразу ж підішла до нього. Нестерпна біль у ногах, неначе я вже кілька днів йду безперервно, подолала мене і я вирішила сісти на крісло. Як тільки я сіла, то відчула сильну втому. Раптом позаду мене, якісь чорні руки схопили мене, одна рука за живіт, так що я не могла встати, а друга за рот, що я не могла кричати. Я пробувала вибратися, але нічого не вийшло, мої руки не рухалися. А коли я подивилася на них, то виявилося, що вони були прив'язані до крісла. Я щосили намагалася вирватися, але як не намагалася нічого не виходила. Я занадто сильно була втомлена. Страх і паніка охопили мене. Незважаючи на сильну втому, я без перестанку пробувала вирватися. Мої руки тремтіли, розум ніби в тумані. Я не знала, що робити. Раптово чорна істота відпускає мене, мої руки вже не прив'язані. Я різко вискакую з місця і, не звертаючи уваги на біль, біжу подалі від нього. Але не встигла я і кількох метрів пробігти, як чорна постать хватає мене за шию і болісно прижав спиною до стіни.
Я підняла голову, наскільки змогла. І побачила перед собою істоту, яка була повність чорна і лише його очі були яскраво фіолетовими, які ще більше вселяли страх.  Його рука, зімкнута на моєму горлі, повільно починає зжимати мою шию все сильніше і сильніше. Я почала задихатися. Все почало пливти. І я знову провалилася у темряву.