Через тиждень мене виписали. А швидке загоєння ран пояснили збільшенням певних елементів в організмі, які відповідають за загоєння ран. Пояснення цьому поки що не знайшли, але я надіюся, що мене не будуть використовувати, як піддослідного кролика. Потім 3 дні я пролежала вдома. Йти нікуди не хотілося. Карантин завершився і завтра в школу. Батьки запитали чи готова йти і я вирішила, що піду, бо якщо я і далі буду сидіти вдома, то мені буде тільки гірше.
27 січня.
Я збираюся в школу.
За 7 хвилин до початку уроку, я вже була в класі і сіла за своє місце.
До мене підійшла Крістіна.
— Невже ти повернулася, а я вже не знала над ким познущатися. — зло сказала Крістіна. Мені і так погано, а тут ще вона причепилася. До мене сів Дарк.
— Нічого не говори. Якщо ти зараз зірвешся, то зробиш гірше тільки собі.
Він був правим.
— Як ти смієш мене ігнорувати! — скрикнула вона. Як мені захотілося вдарити по її самовдоволеному обличчі. Я вже хотіла встати, як мене за руку схопив Дарк. Я глибоко вдихнула і видихнула.
— Ти що говорити розучилася. Чи не можеш встояти перед моєю красою. — сказала вона з посмішкою на обличчі. Її врятував вчитель, який зайшов в клас, бо ще б одна хвилина і навіть Дарк мене не зупинив би.
Дарк розмовляв зі мною, але так як я говорити не могла, бо це дивно виглядало б, то я тільки його слухала.
Кінець другого уроку. Я стою в коридорі.
— Ви чули, що завтра до нас мають прийти новеньки? — почула я голос однокласниці.
— Звичайно. Тільки я не знаю скільки їх. — відповіла друга.
— Ріна, ти часом не пам'ятаєш, кому ти говорила, в якій школі і класі учишся. — з посмішкою сказав Дарк.
— Ти думаєш...
— Я знаю.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantezieЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
