Пройти крізь туман

Вовк і лисиця

Раптом із-за дерев вибігає чорний вовк і скидає духа з мене. Я піднімаюсь на ліктях.
— Вовк... — він повернув голову до мене, а його сині очі засвітилися. 
А ще через кілька хвилин вибігає руда лисиця і відкидає темного духа від Нейта. Її очі світилися каро-жовтим. Я з Нейтом підбігаємо до Мії. Я взяла кнут і вдарила. Ще один удар і ще. І дух зник... Я підходжу до Ніка.
— Як він? — запитала я у Мії.
Нік повільно відкрив очі. Я його відразу обійняла.
— Як я злякалася за тебе.
— Вже все добре. — відповів Нік.
Вовк і лисиця билися, захищаючи нас. Кілька хвилин і духи зникли.
„Вони дуже сильні. Але чому вони допомогли нам?“
Вовк підійшов до нас. Я повільно піднесла руку до його голови. Він опустив голову і я погладила його. „Таке відчуття, що ми вже давно знайомі.“ Лисиця сіла біля вовка. Нік підійшов до неї, присів і підняв руку, у яку вона поклала свою лапку.
— Міє, Нейт, ви можете підійти. — сказав Нік.
Вони погладили їх по спині. Після цього вони втекли назад у ліс.
— Цікаво, хто вони? — запитала я.
— Мені здається, що зовсім скоро ми дізнаємося. — відповіла Мія.
                                 * * *
— Їхня сила зростає і темні духи це відчувають. — сказала Ліззі.
— Але вони ще не вміють повністю її контролювати. — відповів Роланд.
— Ми маємо їх захистити.