Пройти крізь туман

Якщо я нічого не зроблю...

Ми йдемо.
— Куди ти мене ведеш? — трохи боязко запитала я.
— Не бійся, скоро побачиш. — відповів силует.
„Чому мені вже не так страшно поряд з ним? Що такого змінилося, що я вже не боюся його?“
— Що ти так дивишся на мене?
— Думаю. А як тебе звати?
— Дарк.
— Це типу, як на англійський темно?
— Ти ще довго будеш задавати дурні питання?
— Нічого вони не дурні.
— Ще одне слово і я сам доведу тебе до божевілля замість тих тіней!
Я замовкла, бо краще його не злити.
Через трохи він мене відпустив і відійшов. Я побачила Ніка і відразу ж побігла до нього.
— Нік, як я рада тебе бачити!
— Вибач, ми знайомі? — запитав Нік.
— Щ-що?
— Він тебе забув. — сказав Дарк.
— І що робити? — запитала я, повернувшись до нього.
— Дівчина, з ким ти говориш? — здивовано запитав Нік.
— До речі так, він мене не бачить і не чує. Ти маєш нагадати йому щось важливе. Тоді він схопиться за цю «ниточку», буде йти по ній і все згадає.
— І як я маю це зробити?
— Ей, з ким ти розмовляєш? І... ти часом не знаєш, хто я?
— Що ти... сказав? — запитала я.
— Ріно, допоможи йому, якщо ти нічого не зробиш, то втратиш назавжди. Він вже себе забув і якщо нічого не зробити, то Нік забуде все.
Я тремтячими руками взяла його руки.
— Нік, подивись на мене. —  в його очах читалось нерозуміння. —Згадай ти розповідав нам, що дуже любиш своїх батьків. Незважаючи на те, що вони розлучились, проводиш з ними багато часу. Як познайомився з Нейтом і ви відразу подружилися. Біля лікарні ми вперше зустрілись. — в моїх  очах з'явилися сльози. — Ти тоді мені посміхнувся, пізніше нас викрали і ми познайомились. Наверху ти мене потягнув під сходи, коли я повністю розгубилася. А коли я грала на скрипці, а потім я поглянула, то ти якось трохи почервонів, зовсім трохи.
Його руки і ноги почали чорніти і він повільно перетворювався на тінь. Я міцніше стиснула його руки, боячись відпустити і втратити назавжди. В його погляді була порожнеча.
— Це не допомагає! — викрикнула я.
— Значить це не те. Спробуй ще.  — відповів Дарк.
Нік вже наполовину перетворився на тінь. „Що ж робити?“ В мене була паніка. Якщо я нічого не зроблю то втрачу його назавжди.
Я... взяла обличчя Ніка в свої руки і... поцілувала його.