Пройти крізь туман

Ліс Ілюзій

7:01. Ми поснідали і почали збиратися. Я не хочу покидати це місце. Воно настільки сильно припало в душу, що мене чуть сльози не пішли від того, що нам потрібно піти звідси. Але ми маємо йти.
- Дякуємо за все. - сказав Нік.
- Немає за що. Ось, до речі, вам малюнки інших рослин, які вам потрібні.- він протягнув Нейту аркуші з малюнками.
- Ми дуже вдячні. - сказала я.
- Я був радий з вами познайомитися. Приходьте до мене ще колись. - відповів Тимофій Тихомирович.
- Обов'язково прийдемо. - сказала Мія.
Ми вийшли.
- Допобачення. - разом промовили я і Нейт.
- Бувайте. - сказав він.
Ми вийшли за межі села.
- Ну що ж, бувай прекрасне місце. - сумно сказала я.
- Не хвилюйся, ми ще не раз прийдемо сюди. - заспокоїв мене Нейт.
Я трохи повеселішала.
- То куди нам далі? - запитала Мія.
- Ліс ілюзій. - відповів Нік.
- Знову ліс? - запитав Нейт.
- Так.
Ми вирушили в дорогу.
Пройшовши досить довгий шлях, перед нами відкрився величезний ліс.
Я відкрила щоденник.
«Добрий день, Емарте. Надіюся, я не набридла вам.»
«Що ви, звісно, ні. Щось сталося?»
«Розкажіть, будь ласка, що ви знаєте про ліс Ілюзій.»
«Ліс Ілюзій... він показує жахливу для вас ілюзію (певні спогади, неприємні моменти або речей, яких взагалі не було.) І якщо ви зможете перебороти її, то ліс дасть вам ту рослину, яка потрібна. Але є одна умова. Заходити в ліс може тільки один з вас. Якщо не послухаєтеся, то вже не виберетеся з нього.»
«Дякую вам.»
«Завжди будь ласка.»
- Ось так.
- Знову вибирати? - сумно сказав Нейт.
- А... ем... можна я піду? - сказала Мія.
- Ні. Ні. І ще раз ні. - різко сказав Нейт.
- Але чому?
- Це небезпечно.
Вона упустила голову.
- Будь ласка, довіртеся мені. - тихо сказала Мія.
Я підійшла і обійняла Мію.
- Я вірю в тебе. Але якщо ти не повернешся через півгодини, то я знайду тебе і приб'ю. - сказала я.
- Добре. - відповіла Мія.
- Міє, ми всі в тебе віримо. - підтримав Нік. - Правда Нейт?
- Так. Тільки прошу, будь обережною. - сказав Нейт.
- Гаразд.
Мія зайшла в ліс. І знову почалось жахливе очікування.