Пройти крізь туман

Чотири інгредієнти

Через кілька днів. Ми всі тренувалися, не покладаючи рук. Я якраз грала на скрипці, як до мене прибіг Нік:
- Ріна, побігли там... Фелікс Велемирович повернувся і він... - Нік весь захеканий, видно, що він дуже швидко біг. Я, не питаючи нічого, побігла з ним у вітальню. І побачила Фелікса Велемирович, який сидів на кріслі, і його праве плече було, неначе пошматоване і з нього текла кров. Мія, як уже трохи навчена цілителька, перев'язувала плече. У дворецького сьогодні, як на зло, вихідний. А покоївки, так невчасно, вийшли на годину.
- Що сталося?! - спитала я.
- Ну якщо, всі в зборі, тоді я почну. Дякую, Міє. - Мія закінчила свою роботу. - Зілля вже майже готове. - він тримав колбу з синьою рідиною. - Але подорозі на мене напали двоє темних духів вищого рангу. Через два дня я піду за чотирма останніми інгрідіентами. - закінчив він.
- В якому сенсі через два дня? Ви подивіться на своє плече, та вам, як мінімум тиждень потрібно відпочити! - сказала Мія.
- Дякую за турботу, Міє, але мені потрібно їх дістати. Ви ж хочете, щоб вас всі згадали?
- Хочемо, тому по останні інгрідіенти ми підем самі. - сказав Нейт.
- Ні в якому разі.
- Нейт, прав. Ми підемо самі. - підтримала я.
- Мія ж сказала, що вам потрібно відпочити. - сказав Нік.
- А я сказав, що ні! Ви взагалі не знаєте куди? І тільки недавно почали тренуватися. Ось на мене напали, а що буде, якщо на вас?
- Нас четверо. Ми справимося. - сказав Нік.
- І ви дасте нам карту або щось таке. - сказала я.
Ми його так вмовляли цілий день. От серйозно. Цілий день. З горем пополам, ми його вмовили. Тому завтра вранці ми відправимося.