Сьогодні ми повернемося додому. Аж не віриться. Я вже звикла до всього. Але перед тим я б хотіла сходити в сад. Я йшла, розглядаючи троянди довкола. Я торкнулася однієї, але випадково поранилася і різко забрала руку, від чого поранилась ще більше. І на внутрішній стороні правої руки виднівся поріз.
— Ну ти і дурненька. — сказав Нік, який тільки що прийшов. — Як можна бути такою необережною?
— Я не дурненька. Це випадково.
— Ну я так і зрозумів, що не спеціально. Ходімо. — він взяв мене за ліву руку і потягнув на кухню. Взявши аптечку, він повів мене до своєї кімнати. Спочатку Нік обробив мені рану, а потім перемотав бинтом.
— Дякую. — сказала я і обійняла Ніка.
— Немає за що. — сказав він і я поцілувала його. Він відповів, обійнявши мене за шию.
Потім до нас зайшли Нейт і Мія, тримаючись за руки. До вечера ми говорили про все і водночас ні про що, сміялися, веселилися.
Вечір. Ми в кабінеті Фелікса Велемировича.
— Ну що ж, зілля готове і вам час додому. — сказав він.
— Так сумно прощатися з вами. — сказала Мія.
— А ми і не прощаємося. Ми ще зустрінемося. Це я вам точно можу сказати. — Фелікс Велемирович дав нам склянки із зіллям. Роздивившись бірюзову рідину, спочатку випили хлопці, а потім Мія.
— А що саме зробить це зілля? — запитала я і випила його.
— Воно розбудить вас від сну. — відповів Фелікс Велемирович.
Голова почала кружитися.
— В якому сенсі... від... сну? — тільки я запитала, як темрява відразу огорнула мене.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantasíaЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
