Пройшов тиждень. За цей час нічого такого не ставалося.
Урок.
— Добрий ранок. — сказала вчителька хімії.
— Добрий день.
— Сідайте.
Почався урок. Мені було нудно, тому я дивилася у вікно (перший поверх), інколи слухаючи вчительку. Раптом я побачила хлопця з темним волоссям. Він стояв у чорній довгій кофті з капюшоном. Поряд з ним стояла рудоволоса дівчина в схожій кофті. Вони поглянули прямо на нас і їхні очі засвітилися.
— Скоро... — сказав хлопець. „Але як я його почула.“ І вони зникли.
— Ви це бачили? — шепотом запитала я у друзів.
— І чули. — Так само відповіла Мія.
— Що це було? — запитав Нейт.
— Не знаю. — сказав Нік.
Перерва.
— Це дивно. — сказала Мія.
— А вам не здалися вони знайомими? — запитав Нік.
— Так. Ніби ми їх вже бачили. — відповів Нейт.
— Їхні очі... — задумливо сказала я.
— Що? — перепитав Нік.
— Їхні очі такі самі, як у вовка і лисиці.
— Ти думаєш, що це вони? — запитала Мія.
— Я чомусь впевнена в цьому.
* * *
— Зовсім скоро...
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantasíaЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
