Я проснулася на підвіконні. „Походу так і відключилася.“ Дарк сидів на стільці і, по-моєму, спав. Я втомлена, голова болить. Я зайшла у ванну і помітила, що всі мої рани на обличчі зникли. Я подивилась на руку, яка була перебинтована. Тоді Нік мені перебинтував її. Я просто не могла повірити в це. Коли я вийшла, то в палаті вже був лікар. Він поглянував на мене і на його обличчі з'явилося здивування. — В тебе загоїлися всі рани за одну ніч? Але це не можливо. — сказав Лео.
— Я сама не знаю, як це сталося.
— Ходімо, здаси кров на аналізи. — сказав він і повів мене в потрібний кабінет.
Чесно кажучи, в мене не було сил йти кудись, але я не сперечалася. Після цього нам мали принести сніданок, але я відмовилась. Їсти взагалі не хотілося. У мене раптом з'явилася ідея. Вдень поки нікого не було я нервово шукала щоденник. Знайшовши його, я спробувала провести рукою над ним. Але з першого разу нічого не вийшло. Я спробувала ще раз і... він перетворився на книгу Заклинань. Шок. „У мене вийшло!“ Це дало маленьку надію. За цим спостерігав Дарк.
— У нас з'явилася маленька надія. А ще ми знаємо, що ти можеш чаклувати. — сказав Дарк.
А я не могла і слова сказати. Раптом я почула кроки за дверима. Швидко провівши над щоденником, я заховала його назад. Але кроки пішли далі, а потім стихли.
Але через кілька хвилин я почула ще гучніші кроки і не однієї людини. В палату забігли мої батьки.
— Ріна, ти як?
— Ми приходили вчора до тебе і нам сказали, що тебе не могли розбудити.
Я запевняла їх, що зі мною все гаразд. А потім зайшов лікар і покликав їх до себе.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantasyЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
