Коли я повністю усвідомило, що ми небезпека далеко я сіла під деревом, незважаючи на те, що зима, повсюди сніг, а ми в якомусь лісі. Зараз я не змогла стримати свої емоції, які повністю охопили мене. Страх і паніка, які я повність сховала у собі в тому домі, повністю поглинули мене і я не могла боротися з цим. Мої руки почали тремтіти. Я руками охопила коліна і просто дивилася прямо у білосніжний ліс, спиною спершись об дерево. На мене падав маленькі сніжинки. Мія підійшла і сіла біля мене, з її очей полилися прозорі сльози. Вона, як і я, більше не могла стримувати своїх емоцій.
Нік сів біля мене, а Нейт біля Мії.
— Все добре. Все вже позаду. — дбайливо сказав Нік.
— Коли ми були в тому домі, ви спокійніші були. А зараз що? — запитав Нейт.
Видно було, що вони також ще не відійшли, але намагалися не показувати.
— Просто ми якісь неправильні. — відповіла я і посміхнулася. — Але це ще не кінець.
Вони здивовано на мене глянули.
— Просто ми в лісі і якщо я правильно розумію ніхто не знає куди потрібно йти. А ми так довго не протримаємо. Холодно, а на нас не такий вже й теплий одяг. А ще ми не маємо ні їжі, ні води.
— Це точно. — тремтячим голосом проговорила Мія.
— В такому випадку ходімо далі. Якщо ми будемо йти, то маємо хоч колись дістатися до якогось міста чи села і нам не буде так холодно. — з надією промовила я.
— Те, що ми натрапимо на хоч якесь село, вже мовчу про місто, 1 відсоток зі 100. — сумно сказав Нейт.
Незважаючи на це, всі встали і ми пішли. Ми були морально втомлені щоб панікувати. Тому ми просто мовчки пішли.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantasyЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
