Пройти крізь туман

Печера Правди

Нейт зник. Ми вже хвилин 25 його шукаємо і не можемо знайти. „Що з ним? Де він?“ Ми всі на нервах. І раптом він появився позаду нас. Мія відразу побігла до нього.
— З тобою все гаразд?
— Де ти був?
— Що сталося?
Ми просто завалили його питаннями.
— Зі мною все добре і я дістав Лілію. — відповів Нейт.
— Але як? — запитав Нік.
— Там довга історія. А куди нам далі? — сказав він.
— Далі... — Нік подивився на карту. — Печера Правди.
— Правди? — перепитала я.
— Так. А що?
І тут я зрозуміла, до чого був той попереджувальний сон. Розповісти правду.
— Ріно, що з тобою? — запитала Мія.
— Та все нормально. — відповіла я.
Ми продовжили свій шлях. Ми пройшли десь половину шляху і почало темніти, тому нам прийшлось зупинитися на ніч. Повечеряли і вирішили, що погодині будемо чергувати. Я з Ніком, Мія з Нейтом.
Ніч
Я і Нік лягли спати.
Розмова Нейта і Мії
— Що будемо робити? — запитала Мія.
— Точно не спати. — відповів Нейт.
— Ну це понятно.
— Жаль, що тут немає кави.
— Я не дуже люблю каву.
— Та я тоже, але зараз вона не завадила б. — сказав Нейт.
— Ну це так. — промовила Мія.
— Тобі що, холодно? — запитав Нейт.
— Ні. З чого ти взяв?
— Та ти вся тремтиш. Ходи до мене.
Мія не стала заперечувати і сіла біля Нейта. Він обійняв її.
— Так краще?
— Набагато. — з посмішкою сказала Мія.
Кінець розмови Мії і Нейта.
Пройшла година.
— Ріно, вставай. — розбудила мене Мія, поки Нейт будив Ніка.
— Ага. — сказала я і позіхнула.
Вони лягли спати, поки ми чергували.
— Про що поговоримо? — запитала я.
— Хм... не знаю.
Я дивилася на Ніка і не могла відірвати від нього погляд. Світло від вогнища падало на нього, підкреслюючи риси обличчя.
— Ти так дивишся на мене. Закохалася? — з хитрою посмішкою запитав він. Я не знала, що сказати і відразу повернула голову в бік. А він ще більше посміхнувся.
Раптом десь за деревами почувся шорох.
— Що це? — запитала я.
— Напевно, просто вітер. Не бійся. — він підійшов до мене, сів і обійняв мене. — Я ж з тобою.
— Тобі так подобається обіймати мене? — з такою посмішкою запитала я.
— Хто знає? Все може бути.