Ми йшли.
— Та коли ми вже вийдемо з цього лісу!? — крикнув Нейт.
— Не злись і радій, що на нас хоч тіні більше не нападають. — сказала Мія.
Мені здалося, що після слів Мії, він якось дуже швидко заспокоївся.
— Ріно, мені потрібно йти, але я скоро повернусь. — сказав Дарк.
В моїх очах застигло питання «Чому?». Так як тільки я його бачу і чую, то якщо я почну говорити до нього мої друзі мене не зрозуміють.
— Просто я витратив багато сил і мені потрібно відпочити. І так, знаю, що я тільки в твоїй голові, але мені теж потрібно відпочити.
Я легко кивнула і він зник. Мені було трохи страшно, тому що він вів мене, а я вела своїх друзів, але зараз незрозуміло куди йти. Але розумію, що він і так багато зробив для мене і йому справді потрібно відпочити. А зі мною друзі, тому все гаразд. Раптом Нейт схопив Мія за лікоть і потягнув на себе, так що вона опинилася в його обіймах.
— Обережно. Ти чуть в яму не упала. — сказав він.
— Дякую тобі. —сказала Мія і її щоки залилися маленьким рум'янцем.
— Немає за що. — відповів Нейт.
— Міє, ти як, все гаразд? — схвильовано запитала я.
— Так, все добре.
Ми підійшли до ями. Через туман, її було трохи складніше замітити. Вона не була дуже великою чи глибокою, але якщо в неї впасти, то можна щось зламати. „Яка я рада, що Нейт вчасно встиг.“ Ми її обійшли і рушили далі, але вже добре оглядаючись.
Вже пройшовши трохи, я огледілась. Ще трохи ми йшли і я помітила щось темне попереду на дорозі. Підійшовши, я побачила ту саму яму.
— Підійдіть сюди, але обережно. — сказала я.
— Ріно, щось сталося? — запитав Нік.
Вони вже були біля мене і я виставила руки бюро боках, щоб вони не впали. Друзі поглянули вниз.
— Це що та сама яма? — задала риторичне питання Мія.
— Як так виявилося, що ми пройшлись по кругу? — запитав Нік.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantasíaЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
