Пройти крізь туман

Хранителька Лея

Розповідь від імені Нейта
Ми пішли на болото. Але, коли я оглянувся по сторонам, то побачив, що всі зникли.
— Де всі!? — запитав я сам себе.
„Де мої друзі? Куди йти? Шо робити?“ Крутитись питання в мої голові. Блукаючи по болоту, я замітив когось попереду. Я побіг туди і, сховавшись за деревом, побачив, як темного духа середнього рангу. Тіло сірого кольору, руки і ноги, як кістки, чорний білок очей з червоною зіницею, ріст з два метра, шипи майже по всьому тілі. Від нього мурашки по всьому тілі. Добре , що він мене не помітив. Я тихо послідував за ним. Через трохи я помітив, що він до когось наближається. Коли я підійшов трохи ближче, то зрозумів, що це Мія. Вона стоїть спиною до темного духа, який прямує до неї. Я побіг настільки сильно, як міг.
— НІ!!! СТІЙ!!! — кричав я.
Але я стояв занадто далеко і не встиг. На моїх очах він наскрізь порізав її. З моїх очей градом полилися сльози. Я підхопив її на руки. А темний дух просто пішов далі.
— Нейт...
— Ні, Міє, мовчи. Тобі потрібно берегти сили.
— Я...
— Тихо. Я хотів сказати, що люблю тебе. Не покидай мене.
— Я тоже тебе люблю. Тому ти маєш помститися за мене.
„Стоп! Мія Друже добра. Вона такого б ніколи не сказала.“ І я згадав, що коли біля нас був темний дух, кристал на її перстні не вібрірував, що підтвердило мої слова.
— Ти не Мія. — її очі заблищали злісним вогнем.
— Хм... ти прав. Я не Мія. Я хранителька цього болота Лея. — вона перетворилася на себе. Чорні волоси із зеленими кінцями. Очі болотного кольору. В чорному платі із зеленим ремінем і зеленим вінком на голові. — Ти зміг розкрити мене. І тому я тобі допоможу.
— Можна мені взяти у тебе Лілію?
В її руках з'явилася Лілія, яку вона протягнула мені.
— Дякую. А де мої друзі?
— Вони на початку болота. Я не показувала їхній страх, а вибрала тебе.
— Чому мене?
— Тому що ти мені сподобався. Жаль тільки, що тобі подобається інша. — з награним сумом сказала Лея.
— Дякую тобі. Я, напевно, піду. — відповів я.
— А як же поцілунок на прощання? — запитала вона.
— Бувай! — сказав я.
— Ну ладно. Але ми ще зустрінемося. Бувай, красавчик. — І вона зникла. А я пішов до друзів.
Кінець розповіді Нейта.