Пройти крізь туман

Новенькі

Я проснулася з чудовим настроєм. Сьогодні прийдуть новенькі і я х нетерпінням чекала цього моменту. Я швидко зібралася і пішла до школи. Сіла за свою парту і чекала на дзвінок, до якого осталось 3 хвилини. Але кожна хвилина для тривала, як вічність. Ще й вчителька затримується. Через  5 хвилин після дзвінка, заходить вчителька.
— Добрий ранок. Ви, мабуть, всі вже знаєте, що до нас прийшли новенькі. Зараз вони зайдуть і представляться.
Відкриваються двері і в клас заходять мої друзі. Я чуть не заплакала від щастя. Мія першою помітила мене і сама чуть не заплакала.
— Представтеся, будь ласка.
— Нік, 16 років.
— Нейт, 15 років.
— Мія, 15 років. Сподіваюся, ми подружимося.
— Ну я з такою дурою, як ти, дружити не буду. Подивися, що ти зробила зі своїм волоссям. — сказала Крістіна. А в мені знову захотілося її вдарити. Яке вона має право, принижувати моїх друзів?
— Помовчала б краще. У самої гніздо замість волосся, а ще щось смієш говорити. Ти тільки себе виставляєш посміховищем. — гнівно відповіла я.
— А новенька молодець, дає жару. — сказав один з однокласників до другого.
— А ну тихо. — сказала вчителька до всіх. — Можете сідайте там, де вільно. — звернулася вона до моїх друзів. Вони пішли і Мія сіла до мене, а хлопці позаду нас. Мрія обійняла мене, а я її.
— Ви просто не представляєте, яка я щаслива вас бачити. — сказала я.
— Представляємо, тому ми так само щасливі бачити тебе.
Однокласники здивувалися, що ми знайомі, але мені всерівно, що вони там думають. Я просто була у відчаї ці всі дні, а зараз неначе знову ожила.
Продзвенів дзвінок.
Нік відразу встав і підійшов до мене.
— Я так довго чекав цього моменту. Я просто не знаю, як витримав. — сказав він і поцілував мене, обійнявши за талію. Я обійняла його за шию. Його губи такі рідні. Розірвавши поцілунок, всі дивилися на нас з шоком, крім Нейта і Мії.
— Я тебе люблю. — сказала я.
Потім я підійшла до Нейта і обійняла його. Словами не описати, наскільки я щаслива.