Пройшло 20 хвилин. „Коли вона повернеться? Я вже не можу чекати.“ Раптом за деревами виглянула постать, яка підходила до нас. Коли вона наблизилась до нас, я зрозуміла, що де Мія. „З нею все добре.“ Нейт відразу побіг до неї і обійняв.
— Мія, в тебе заплакані очі. Що сталося? — схвильовано запитала я.
— Та так, неприємна ілюзія була. — відповіла вона.
— З тобою точно все гаразд? — запитав Нік.
— Точно.
— Ти впевнена? — перепитав Нейт.
— Та впевнена. Ну що, ходімо далі? Куди нам потрібно?
— Болото Страху. — відповів Нік.
Ми рушили. Дорога була досить довгою. Спочатку степ, річка, потім потрібно спуститися зі схилу, а вже потім ми дістанемося болота. Пройшла година і ми сіли відпочити. Але так як скоро буде вечоріти, ми відпочивали не довго. Через ще півгодини ми були на місці. Перед нами було болото, вкрите туманом. Снігу практично не було.
— Я пам'ятаю, Тимофій Тихомирович розповідав про нього. Якщо я не помиляюся, то воно показує твій страх. — сказала я.
— Так, я тоже це пам'ятаю. — підтвердила Мія.
— Ну то що, ходімо? — запитав Нік.
Ми всі погодилися і разом пішли вперед.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Пройти крізь туман
FantasiЯ з дитинства мріяла, що на Новий рік станеться якесь диво. Але нічого не ставалося. Ось і настав черговий Новий рік. Але чи насправді він такий, як всі попередні?
