Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 43.

- Тут є ще хтось?

Очі повільно звикали до темряви. Ми спускались сходами все нижче. Я чув, як знизу тягнуло холодом. Рубець на грудях неприємно занив.

Хотів полізти по знеболювальне, але не став. Ще цьому Жеррарду не вистачало знати про мої згубні звички. Досить і засудження від Валерія...

- Ні, лише ми, колеги. Обережно...

Ми вперлись в масивні залізні двері. Жеррард щосили штовхнув їх, але вони ледь піддались.

- Ну ж бо, допоможіть мені...

Я підійшов ближче. І схопив його за горло.
Валерій смикнувся вперед, але вчасно зупинився.
Жеррард спробував зірвати захват, але марно.

- Я зараз стисну міцніше й відправлю тебе на той світ.
- Не відправиш, — прохрипів той. — Ми ж старі друзі...
- Це тепер так називається?!

Згадав дім. Євген Левадзівський був у нас частим гостем. Завжди охайний, ввічливий. Завжди щось у нас крав, а ми думали на прислугу. А коли не думали, я казав, що то я взяв і загубив. Євген був з бідної сім'ї. Я не знаю, як він потрапив в наше оточення, але тепер мене це не дивує. Він авантюрист й любитель наживи. До певного моменту мене це не хвилювало, бо я думав, що ми товаришували... Стиснув сильніше. Сам не розумів чому, але напружився лише як міг. Жеррард, здається розумів, що то вже не погрози...

- Якщо ти його вб'єш, нам звідси не вибратись, — збоку долинув голос Валерія. — Чорт забирай, Ігорю, він врятував нас!

Відпустив.

Самозваний Жеррард з'їхав по стіні униз, тримаючись за горло і голосно кашляючи.

Валерій більше нічого не сказав. Вистачило погляду. Він в таких випадках завжди однаковий. Ти м'ясник і вбивця, Ігорю Лім. Лікуй голову.

- Це, — схилився до Євгена. — Щоб ти затямив одну просту річ. Спробуєш зловживати нашим знайомством, цим самим нашкодивши мені, і я тебе вб'ю. Гадаю, ти затямив.

Хоча у своїй голові я повторював собі, що погрожую аби хоч якось виправдати раптовий приступ кровожерливості. І ось це було найбільш переконливим.

Жеррард піднявся. Силувано всміхнувся.

- Мене вигнали з Нового Батурина, — спокійно видав. — Сім'я збанкрутувала, а ти знаєш, що це означає.
- Боргова в'язниця, — сказав Валерію. — Невесела річ.
- Тікаючи від законників я перетнув ледь не половину континенту. І ось я тут, серед релігійних фанатиків, котрі вважають мене спеціалістом. Тому свої погрози, Ігорю Лім, запхай собі в сраку. Тут є набагато страшніші способи померти, ніж від твоїх рук. Ви б відчули один з них на собі, якби не я.
- То навіщо ти нас врятував? — криво всміхнувся. — Лише не заливай казок про дружбу.
- Ходімо, — Жеррард пішов вперед. — Є речі, які варто побачити.