Старе Кіото було схоже на другу сіру зону Еліоса в кращі часи. Тут не було перестрілок та руїн. Зате було гамірно. Люди, монстри, всі тіснились вузькими проходами між старими будинками.
Мало того, місцями біля будинків були ще торговельні стелажі. Звідусіль долинали крики та вигуки на мовах, котрих я не знав. Іноді це була суміш ревіння волів та дзижчання мух. Тут вирувало життя.
Ми з Валерієм тіснились, поволі дрейфуючи у натовпі. Ми не єдині були озброєні. Місцями на дахах будинків ми помічали людей зі зброєю.
- А казали, що це єдине місце, де людям дозволено знаходитись, — сказав Валерій.
- Одне з двох, — виправив. — Та й те, що тут дозволено бути людям не суперечить тому, що чудовиськам тут бути не забороняється. Далеко нам ще?
Іприт не здивував нас. Я навіть виявився дещо розчарованим. Просто секта релігійних фанатиків не дозволяла транзит чорного золота. І влада хотіла їх вибити. А розмов було...
Хоча частково я їх розумів. Немає гірших монстрів від релігійних фанатиків. Був у Еліосі вже один такий. Апостоли були готові вмирати за Пророка. Невмілі, майже нетреновані. Це не зупиняло їх від добровільної самопожертви. А тут... Культ поклоніння іпритам, проти іншого культу.
Й між цим всім намагаються знайти своє місце самураї з якудзи. Третогор був пороховою діжкою в усіх значеннях.
- Нам тепер сюди, — Валерій показав пальцем на провулок між будинками.
Якби не коптер над нами, ми б нізащо його не знайшли в такому гаморі.
Повернули в темний вузький провулок. Вдвох було занадто тісно. Довелось йти по одному. Сонце не потрапляло сюди. Я йшов поволі. Одну руку тримав на кобурі пістолета. Невідомо, як нас зустрінуть. І чи захоче хтось зустрічати взагалі...
- Позаду, — прошепотів Валерій.
Розвернувся. Перед вузьким проходом, звідки ми прийшли, раптом зупинився віз з товарами. Підняв голову. На дахах хтось був, але я ніяк не міг розгледіти, хто там.
Дорогу спереду нам теж заступили. Один інфант, голий по пояс. Інший, темношкірий чоловік у вицвілій армійській формі.
- Заблукали, панове?
- Ми до Хімімото Сана! — голосно сказав.
Про всяк забрав руку від пістолета. Ситуація і так не на нашу користь. А хотіли б убити, то не стали би навіть розмовляти з нами.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стрімер. Довга Дорога до Дому
FantasyВ сучасному світі чари, монстри та технології гармонійно вплітаються між собою. Перевертні, вампіри, демони та люди живуть в стані війни іноді вбиваючи одне одного. Проте мирний договір між расами, названий Великою Рівновагою не порушується незважаю...
