Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 69.

Вирушили через день. Ми повинні були рушати, як тільки наберемось сил, проте почалась буря. Вітер був такий, що думали, стара конюшня не витримає. Дах впаде нам на голову, а стін не вистоять.

Тріск.

Я обережно виглянув. Лило як з відра. Вітер зламав дерево поблизу. Чи зламав вітер ще якесь дерево — невідомо. По землі стелився дикий туман, залишаючи нас без будь-якої видимості.

Було прийняте рішення перечекати зливу. Проголосували одноголосно. Навіть врахували голос Жеррара.

Від нього, до речі виявився толк. Він хоча б зміг показати на карті, де мости точно розвалені.

- Я подорожував з курʼєрами, то розговорився з ними. Приємні люди.
- Це ще хто такі? — поцікавився Валерій.
- Приємними їх не назвеш. Вони перевозять людей з міста в місто. Або вантаж. Беруть дорого.

Гадаю, Марта з охороною мусили скористатись їхніми послугами. Ліми ретельно підбирали собі охорону. Але навіть вони не мали шансів на дорогах.

Цікаво де зараз Марта? Чи знає вона, що її замах на мене провалився?

Глянув на Валерія. Він якраз заливав у мережу нарізки відео. Канал Стрімер — понад усе.

- Якщо Марта або хтось з оточення дивиться наш канал...
- Я не знаю твоєї сестри, — відповів Валерій. — Але не думаю, що вона буде розповідати усім наліво направо, що їздила до тебе й відправила потім за тобою найманців.

В його словах був зміст. У мене ще та сімейка, але навряд чи батько з матірʼю погодились би на таке. Звісно вони вважають мене ганьбою, звісно я зневажаю їх усіх за огидну зверхність та жадібність. Але все має міру. Крім Марти. Вона відповідає репутації Лім на сто відсотків. Важко уявити, що вона робитиме, коли успадкує всі статки.

- Його сестра відбита на всю голову, — видав Жеррар. — Вони всі такі. Навіть Ігор.
- Ти б закрив рот, — огризнувся.
- Все було так сумно? — поцікавився Валерій.
- Сумно, не те слово. Зверхній, гордий. Якщо в твоєї сімʼї менш ніж п'ять нулів на рахунку то ти сміття. Я не одразу впізнав нашого батуринського хлопчика в дорослому мисливці. Мабуть, гарно вчать. Цілу сімейку Лімів би на навчання...

Я випрямився. Підійшов до Жеррара. Валерій відірвав погляд від ноутбука.

- Тобі зуби тиснуть? — поглянув в очі.