Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 98.

Хвилин пʼятнадцять ми ніяк не могли скласти деталі до купи.

- То не сюди.
- Сюди!
- Ага, таки сюди. Але не тим боком.

Врешті джаґернаут був готовим. Рорк знав, що ми не встигнемо. Знав, що ми можемо й не пробитись через упирів. Тому виділив нам джаґернаута.

- Нам спочатку потрібно ось туди — Валерій показав рукою в напрямок, котрий ми щойно проїхали.
- Підемо в обхід.

Упирі все ще не зводили з нас поглядів. Я не так бачив, як відчував тисячі потвор, готових роздерти нас на шмаття, дай їм лише змогу.

- Погоджуюсь. Йдемо в обхід.

Валерій дістав камеру. Став так, аби джаґернаута не було видно. Не треба Бальдру це бачити. Хороший оператор цього ходячого танка міг задати непогану конкуренцію упирю.

- Вітаю вас на каналі Стрімер, шановні підписники. З вами Ігор Лім. В попередніх відео ми показували вам Рагнарок зі стіни. Сьогодні ми покажемо його зсередини.

Валерій повернув камеру, демонструючи залишки старого міста.

До нас долинули поодинокі постріли. Якраз з того боку, де висадились Чіп та Дейл. Чомусь я був за них спокійний. Справляться, інакше б Рорк їх не послав з нами.

- В коментарях ви часто називали мене жорстоким різником. Я не цитуватиму найколоритніші коментарі. Проте сьогодні я докладу всіх зусиль аби виправдати ваші слова.

Витримав паузу. Спокійно поглянув у камеру. Видав найпаскуднішу посмішку, на котру лише був спроможний.

- Хочете різника? Буде вам різник.

Валерій показав великий палець вверх. Я потрохи вправлявся в акторській грі. Публіка чекала таке. Я міг не погоджуватись, але не бачив причин переконувати у цьому.

Хай буде по їхньому. Дай людям те, чого вони прагнуть.

Бальдр мав би проковтнути наживу. Він не дурний. Мої відео дивились і чудовиська. Вони почнуть писати гнівні коментарі. Планується ажіотаж. Найкраща можливість прийти по мою голову. Гріх не скористатись.

Заліз в джаґернаут. Металевий костюм відкривався зі спини. Спогади від такого у мене були виключно неприємні. Але в теперішньому стані, без нього я не протягну.

- Ти вже керував таким? — запитав Валерій.
- Кілька разів.

Частково це було правдою. Після того, як ми з Орестом влаштували криваву бійню в барі під землею — Василь Грім тиждень ставив мене охороняти периметр в такому костюмі під палючим сонцем. Ще й видав старий, без нормальної системи кондиціонування. А потім, коли я весь мокрий випадав з нього, змушував інтенданта перевіряти чи джаґернаут в належному стані.