Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 27.

Валерій застогнав. Спробував піднятись, але виходило слабо. Я марно намагався скинути з себе завали. Без допомоги мені звідси не вибратись. Чомусь стало цікаво, що в тому тубусі, який передала Марта. А я так і не відчинив...

Магнітна рукавиця сама активувалась. Ідея прийшла миттєво. Я забрав руку, марно намагаючись дістатись до томагавка. Замість цього перевів її туди, де впав пістолет. Мить й Червона Королева в моїй долоні. Цепеш помітив рух, кинувся, щоб перехопити.

Не встиг.

В магазині було мало куль, тому я цілився по ногах.

Перша роздробила йому коліно. Друга пішла в тазову кістку. Влад упав з диким криком.

- План «Б», Цепеше! — крикнув Валерій.

Стеля над нами вибухнула. Уламки посипались вниз. А тоді все заполонило фіолетове світло.

Ультрафіолет.

Ми готувались до навали упирів, тож ультрафіолетова граната була нашим останнім порятунком. Вампіри не переносять цього. Ось і Цепеш теж не переносив. Він спочатку задимівся, а тоді почав горіти.

Ми зустрілись поглядами. Його обличчя можна було назвати красивим. А тепер шкіра чорніла й тріскала. Він згорав заживо. Прострелена нога заважала тікати. Він не міг зникнути в тінях. Не було тіні.

Я на мить забув про пістолет в руці. Зачудовано дивився, як він згорає. Цепеш волав, верещав. Він передавав голосом усі відтінки болю. Одяг горів, волосся випадало. Над Цепешем підіймався чорний дим. Валерій підійняв з землі окуляри й поповз до мене. На Влада він навіть не глянув.

Полум'я від Цепеша перекинулось на одну зі стін. Валерій доповз до мене. Схопився за верхню балку. Ми поволі скинули її геть.

- Владе!?

До нього бігла Анжеліка. Вціліла таки. Її хилило на бік, але вона йшла так швидко, як тільки могла.

- Тримайся, коханий!
- Вбий її! — крикнув Валерію, але той не звернув уваги.

Він схопився за наступний уламок.

- Допоможи! — він аж завив від напруження.
- Пристрель її! — я закричав, але таки допоміг.

Анжеліка закричала. Ультрафіолетовий спалах палив її.

Скинули ще уламок.

- Тікай, коханий! — закричала Анджела.

Вона допомогла Владу піднятись й виштовхнула його в тінь.

Валерій скинув ще одну балку і я зміг нарешті підвестись. Підхопив томагавк, перезарядив магазин. Йти нормально не міг, тому за Цепешем довелось шкутильгати. Анжеліка  вже не виглядала красивою. Вже навіть не виглядала білявкою.

Мені навперейми вийшло обгоріле тіло. Вона до останнього захищала коханого...

Цього разу я вистрілив її в голову. Зблизька.

Вона впала, а я ще випустив дві кулі в лежачу.

- Цепеш?! — закричав.

Ніхто не відповів.