О четвертій ранку вже не спалось. Сьогодні перед сном випив лише половину дозування знеболювальних. Рана розболілась після розмови з Валерієм.
Він хотів перечекати штурм. Нагадався захищати третогорців. Нехай захищає. Без мене.
Тихо вислизнув з кімнати. Валерій міцно спав і не чув. Спочатку я думав залишити записку, але для чого? Він знає, куди я збираюсь. Його ідея. І тепер він свідомо затримує мене тут.
Так не буде.
По коридору йшов тихо. Зі зброї лише пістолет та томагавк. Рюкзак з харчами та одягом теж взяв з собою. Хімімото нам дав автомати, зняті з найманців, але я залишив усе Валерію. Йому знадобиться, раз він так хоче війни.
Треба глянути правді в обличчя: ми не друзі. Нас тримав разом Орест. А чи кинув би я його?
Ні.
Валерій би теж мене не кинув. Просто захотів втягнути мене у війну. Сам винен, що відмовився від мого плану. Хай наздоганяє. Якщо переживе штурм. Або повертається в Еліос. На зелених зонах Цепеші та Гангрели його не дістануть...
Кого я обдурюю? Зупинився. Припав до стіни аби випадково не потрапити комусь на очі. Не можна йти без Валерія. Але чекати на бійню теж не хочеться. Я не для того покинув Еліос аби вмерти тут. Це не моя війна!
Потрібно дістатись до місця, на котре вказав дід. Він ризикнув безпекою онучки, щоб я це побачив. Щоб зрозумів, що він хотів сказати.
- Відколи це тебе хвилює твоя сім'я? — запитав сам у себе. — Спочатку відмовились від тебе, потім показують, куди потрібно дістатись.
І після того намагаються вбити. Там же не скарби в мегаполісі, котрого немає на карті. Не Ель Дорадо. Там якесь лайно, котре потрібно розгребти моїми руками. Хоча важко уявити щось гірше за хранителя розлому...
- Замовкни! — пошепки наказав сам собі. — Коли думаєш, що гірше бути не може — може. Не притягуй!
Кроки по коридору. До мене хтось наближається, а я тут думаю, як туди потрапити, аби не загинути.
Ну, припустимо, покину я цей бісів Третогор, потраплю туди, а що далі? Мене ніхто не чекає. Не буде обіймів, теплого вітання. В кращому випадку мене холодно зустрінуть і попросять геть.
Хоча від думки про перекошене обличчя Марти стало приємно.
- Найманцю! — звернулись до мене. — Добре, що ти не спиш. Хімімото чекає.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стрімер. Довга Дорога до Дому
ФэнтезиВ сучасному світі чари, монстри та технології гармонійно вплітаються між собою. Перевертні, вампіри, демони та люди живуть в стані війни іноді вбиваючи одне одного. Проте мирний договір між расами, названий Великою Рівновагою не порушується незважаю...
