Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 84.

Рорк у мене, попри свою вдавану приязнь, викликав трохи остраху. Його влада на стіні практично безмежна. Одним наказом він міг відправити мене на шибеницю. Дай йому лише причину.

У мене аж похололо, коли я побачив свої речі у нього на столі. Відкритий тубус, мапа і написані Валерієм координати.

- То ось куди відправляється ваша Одіссея? — запитав. — Вигаданий мегаполіс 42?

Швидко він. Добре, що лист я спалив.
Хотілось піти на принцип й поцікавитись: а якого дідька ти лазиш по чужих речах.

Рорк сидів за столом, тримаючи карту в одній руці. Він одягнув окуляри й уважно роздивлявся. Ніби намагався запамʼятати.

- Хотів подивитись, що там, — відповів якомога буденніше.
- Хотів подивитись? — перекривив Рорк. — Ігорю, ти за дебіла мене тримаєш?

Іншою рукою він стукав по клавіатурі, шукаючи щось. Ну звісно, інтернет має всю інформацію. Тільки ось не всю. Колись була епоха знань, потім ці знання витіснились відвертою брехнею. А потім знання йшли в купі брехні. Так, що не завжди розрізниш, що й де.

- Аж ніяк.
- Це було риторичне запитання. Секретне військове місто, одне з місць де стались перші розломи.
- Це все в інтернеті? Ти ж казав, воно вигадане.

Якщо ввести мегаполіс 42 в пошуковику, тобі вибʼє що завгодно, крім потрібного. Старі вулиці, міст, котрих більше немає. Фільми з подібними назвами, статті про озеленення мегаполісів.

Якщо шукати через вебархіви — то запити будуть. Але робочих доменів не буде. Такого сайту більше не існує, невірна адреса. Або взагалі сайт викупили й перетворили на як не порно сайт, то щось для продажу з купою сумнівної реклами. Мені аж цікаво стало, що й де знайшов Рорк.

- Це в залишках архівів Рагнароку. До котрих ще залишився доступ.

Він поглянув на мене.

- Сідай, чого стоїш.

Сів. Станіслав зняв окуляри. Потер пальцями очі. Мішки під очима були десь як і мої. Хронічна втома — одна з найпоширеніших мисливських хвороб. Але навіть очі він тер якось виважено. Він рухався й говорив так, що складалось враження: жодне слово, жодний рух, навіть погляд — не може бути зайвим.

Щось мені підказувало, що він докладав багато зусиль, аби враження було саме таким. Чимось нагадав мені Хімімото. Тільки без катани.