Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 92.

- Глибоко вдихни!

Вийшло не одразу. З мене зняли бронежилет, туго обмотали корпус. Укус на шиї обробили антисептиком. Щоку не зашивали. Просто наклади повʼязку. Мисливці підібрали мене, як тільки почало світати. Дія адреналіну припинилась.

Заплющив очі.

***
- Хазяїне, ви поранені!

Я знову був у свідомості Клари. Я відчував її невдоволення. Приперся цей носферату з трьома людьми, котрі плазували перед ним наче ті слимаки.

Мене затягнуло в її свідомість повністю. Фестиваль теж не радів новим гостям. Бальдр сам нас знайшов.

- Ти зробив, що обіцяв? — я вже знала відповідь.

Виглядав Бальдр доволі потріпаним.

- Я вирішив розтягнути задоволення.

Один з його людей, молодий хлопчина, відкинув каптур і став на коліна. Бальдр вишкірив ікла і впився у нього.

Фестиваль аж збліднув. Найманець відвернувся. Я без жодних моральних вагань розглядала хлопця. Не буде Бальдра, я теж з нього заберу дещо.

- Ми могли сьогодні його позбутись! — прошипіла.

Бальдр відірвався від хлопця. Витер кров на зубах язиком.

Рани загоювались поволі. Ми чули звуки бою. Чули вибух. Мисливець виявився спритнішим, ніж здавався.

Носферату сів поруч зі мною.

- У нього дивна кров, — сказав. — Незвичний запах.
- Тому ти його не випив?
- Я не пʼю неякісну кров, — Бальдр відкинув каптур.

Лице порізане осколками гранати. Таке міг пережити лише носферату.

- То навіщо було гратись?
- Характер такий.
- Тепер він не вилізе зі шпиталю, — пробурчав Фестиваль. — Там достобіса мисливців.

Бальдр не відповів. Носферату розраховував до ранку принести нам голови всіх трьох. В результаті він ледь дійшов. Одяг в дрантя, рука обпалена, тіло й обличчя посічене.

Він роздягнувся по пояс. Все тіло в синіх татуюваннях. Деякі з них я впізнавала.

- З мене потрібно дістати кілька куль, — звернувся до одного зі своїх людей.

Інший хлопчина в балахоні приніс з намету аптечку. Одягнув рукавички. Дістав скальпель та щипці.