Врятувало лише те, що ми пристебнулись.
Подушки безпеки помʼякшили удар. Хоча від синців не врятували. Масивна дубова гілка пробила скло прямо біля моєї голови. Я відчув її щокою. На плече стікали краплі крові. Валерій втратив свідомість. Його окуляри лежали на торпеді серед уламків лобового скла. Жеррар стогнав позаду.
- Ти цілий там?
У відповідь стогін. А кажуть, позаду водія — найбезпечніше.
У голові паморочилось. Ми злетіли з дороги, протаранили огорожу. Тоді машина спробувала протаранити дерево, але вигадка не вдалась. Дуб: один. Машина: нуль.
Відчепив пасок безпеки. Спробував відкрити двері. Заїло. Обережно перевірив себе. Ніби цілий. Рана на грудях пульсувала, як тоді, коли мені її припікали. І де таблетки, коли вони так потрібні?!
- Глянь чи вони живі?
- Ти бачив, на якій швидкості вони влетіли в дерево? Вони мали б повилітати з тієї машини.Мали б, але були пристебнуті.
Голоси гнусові, неприємні. Так, наче їм незвично було розмовляти. Глянув у бокове дзеркало. Точніше, в те, що від нього вціліло. Двоє. Один з сокирою. В іншого рушниця на плечі. На спинах кікімори. Виглядали наче два зелені пагорби. Значить стріляли не просто абикуди. Блокпост про них не попередив.
З лісу вийшло ще двоє. У одного в руках арбалет. Інший тримав здоровенний тесак. Ці більше схожі на пастухів. Жилети з шерсті. Поношені штани. Люди так близько до Рагнароку.
- Шкода, що машину так розвалило — видав один з них.
- Та біс з нею, думаєш, у них є паливо?
- Їжа точно має бути. Або хоч хтось з них виживе. Бо знову їсти мертвечину я не хочу.
- Можеш доїдати вчорашнього упиря.
- І отруїтись, як Радек? Кровʼю срати? Розбігся.Не та ситуація, але я всміхнувся. Це ж на скільки треба бути у відчаї, або тупим, аби пробувати мʼясо упиря?! Там трупний сік в смертельній для людини концентрації. І що довше упир без крові, то токсичнішим стає. Їх товариш, Радек, не доживе до завтра. Завтра срати буде вже не кровʼю, а власними органами. Якщо не виблює їх перед тим.
І ми теж не доживемо, якщо я й далі буду сидіти в машині. От померти в шлунках канібалів мені б не хотілось.
Валерій поворухнувся. Значить живий, це тішить.
Пістолет вилетів з кобури та лежав під ногами у Валерія. Томагавк лежав на колінах. Дивно, що не порізав мене. Одягнув магнітну рукавицю. Сподіваюсь ще працює. Один з рушницею пішов до мене. Він про всяк навів її на машину.
ВИ ЧИТАЄТЕ
Стрімер. Довга Дорога до Дому
ФэнтезиВ сучасному світі чари, монстри та технології гармонійно вплітаються між собою. Перевертні, вампіри, демони та люди живуть в стані війни іноді вбиваючи одне одного. Проте мирний договір між расами, названий Великою Рівновагою не порушується незважаю...