Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 62.

Я не знаю, скільки я так блукав. Йшов довго, прислухаючись до кожного шурхоту. Здавалось, я блукав годинами. Я все йшов і йшов у чорній темряві. І здавалось по-дурному. Біль від кулі дошкуляв усе більше.

Знаю, я мав допомогти у тунелях. Мав вибити нападників разом з вцілілими. Та вцілілі мені не траплялись. Я розумів лише, що в якийсь момент дійшов до місця, де трупи закінчились. Тут навіть слабо відсвічували лампи. Очі почало колоти від світла. Нехай таке тьмяне, але я занадто довго був у темряві. І я впізнав ліфт, котрим ми з Жерраром спускались до хранителя.

Натиснути нічого не встиг, коли він спрацював. До мене хтось підіймався. Миттю відбіг у тінь. Націлився в прохід. Хто б це не був — немає часу виясняти. В тунелях тепер не було друзів, лише вороги.

Ліфт зупинився. Хтось розсунув двері. Вийшли троє найманців.

- Ми підіймаємось, прийом! — один з них сказав по рації. — Як чути, прийом?!

Ніхто не відповів.

- Ні чорта не ловить! Зараза!
- Треба піднятись вище! — відповів інший.

Я впізнав голоси. Ті самі. Я таки сильно відстав від них тоді. А зараз вони мають привести підкріплення...

Тіло спрацювало швидше, ніж я навіть встигнув подумати. Палець натиснув на спуск і АК Звіробій почав плюватись кулями. Вони спробували відкрити вогонь, але я був швидшим. З такої відстані швидкість куль роздирала найманців на клапті. Кулі пробивали бронежилети та шоломи, рвали органи, трощили кістки, йшли далі, вириваючи шматки тіл в купі з кевларом. Стіни вкривались кривавими плямами. Лише один з них зміг пустити автоматну чергу, але тільки по землі. Врешті навіть у цій частині шахти зʼявились тіла.

Підходив обережно. Поволі перевірив кожного. Запізно прийшла думка, що одного варто було б залишити живим на короткий час. Міг би розпитати, що там внизу. Але з цих трьох тепер вже ніхто мені нічого не скаже.

Ліфт спускався вічність. Серце шалено калатало. Я уявлення не мав, що там чекає. Втома дала своє і я сів, опершись до стіни. Заплющив очі. Автомат поклав собі на ноги. Я не знаю, чи чув стрілянину хтось внизу. Не знав, чи не чекає на мене там засідка. Чи не прокинувся хранитель?

Я спускався у щось химерне і невідоме.
Колись третя сіра манила мене таємницями. Мені тоді було страшно, але це було захоплююче. А тут...