Стрімер. Довга Дорога до Дому

Розділ 55.

Бій розходився по тунелях. Крики, прокльони постріли. З найближчого входу вирвався стовп вогню. Знову постріли.

- То що будемо робити? — запитав Валерій.
- Нічого. У нас є позиції, ми не можемо їх залишити.

Це недобре. Найманці можуть прорватись сюди. Одна справа зустрічати їх на висоті. А інша, з обох боків. Вони просто затиснуть нас на даху...

Рація розірвалась.

- Контакт! — закричав Мізукі.

Запрацював кулемет.

Валерій глянув у планшет. Я знайшов поглядом дрон, котрий літав над полем битви.

- Нічого не видно через клятий туман.

Тоді чекаємо. Діватись немає куди. Провладні сили цього разу вирішили покінчити з бунтівниками. А якщо при цьому загинуть найманці — тим краще. Економія коштів.
Стрільба внизу стала інтенсивнішою. Десь спалахнув вогонь.

- Нам потрібне підкріплення! — закричав Мізукі.
- Немає кого відправити! — відповіли з тунелів. — Вони прорвались згори!

Ну звісно. Іприти раптом згадали, що під мерією теж мали бути тунелі.

- Кляті упирі! — волали по рації. — Пішли геть...
Зв'язок обірвався. Зате стрільба не припинялась.
Валерій прилип до дисплея. Я виглянув униз. Там була смерть. Нічого не було видно.

- Ігорю! — почув голос одного з джинів. — Вони відрізають нам шлях до відступу!
- Спускаюсь, — відповів.

Поглянув на дисплей. В тумані нічого не видно. Чого ж він такий густий?!

- Ти дійсно туди спустишся? — запитав Валерій.
- Ти ж хотів бою, хіба ні?

Перевірив, чи міцно тримається спорядження. На бронежилет вмістились три магазини від старого АК Звіробій. Ще один приєднав до автомата. Кілька магазинів було й для Червоної королеви, розмістив їх на залізній пластині позаду. Прототипи Оскар і Тодд працювали відмінно. Надовго цього не вистачить, тож потрібно буде просто розчистити прохід. Або на крайній випадок стягнути на себе вогонь.

Спускався швидко. Перші тіла я зустрів вже зовсім скоро. Застрелені, спалені, порубані. Схоже ці обходили флангами. Будинки обабіч зливались в одну суцільну стіну. Вчора тут вирувало життя. Сьогодні тут гуляла смерть.

По землі вдарила автоматна черга. Миттю зійшов з головної дороги. Пірнув у вузький провулок. Перечепився об ще одне тіло. Навіть не дивився хто то.