Розділ 96.

12 3 0
                                    

Сон знову зник.

Цепеш кудись мандрує, Фестиваль й Клара йдуть за мною. Бальдр зализує рани. Чомусь сумнівів у тому, що сни реальні — більше не було. Але чому вони? Чому саме Цепеш і саме Клара? Чи сходиться час? Чи не бачу я ці події занадто пізно?

Та й навіщо мені їх бачити?

Я лежав у напівтемряві на шпитальному ліжку. Біль розійшовся по всьому тілу. Після цих снів я відчував себе втомленим. Розбитим. Наче я й не спав зовсім. Мозок не розуміє різницю, між сном та реальністю. Для мене думки Цепеша були моїми.

Обережно потер рукою обличчя. Це не добре. Я все менше знаходжу сил ненавидіти його. Коли Симаргл кинув його в стіну, мене теж боліло.
Невдоволення Клари передавалось мені. Що буде, як хтось з них помре, коли я бачитиму їхніми очима?

- Треба вивести з себе цю гидоту, — прошепотів сам до себе. — Вивести, поки не стало пізно.

До ранку я не міг заснути. Як тільки небо почало світлішати, по мене зайшов Валерій. Час збиратись.

- Ми пройдемо і це, — бурмотів оператор з дзиґарем в зубах. — Бувало й гірше.

Коридори, здавалось, не закінчувались. Приклав руку до поранених ребер.

- Вважай це ще одна вилазка в кубло шабашівців, — на ходу ковтнув кілька знеболювальних.

Біль змінився на тиху вібрацію. Просто відчував, як вони пульсують. Але хоча б не ловили зненацька, що мусив зупинятись.

- Ага, просто кодло цього разу більше. В десятки разів. А так то нічого нового.

Перед воротами вже чекала машина. Суміш вантажівки та позашляховика з трьома парами коліс. Інші мисливці вантажили туди деревʼяні ящики з різним маркуванням. Нагорі вже мостився кулеметник. Хоча кулемет більше нагадував здоровенну турель. Два стволи різного калібру. Для нечисті та особливо живучої нечисті. Поряд мисливці одягали на себе броню. Якуб перевіряв спорядження кожного.

- Хто неспроможний приготуватись до зустрічі з тими виродками, — кричав так аби чули усі. — Той сам дурень і мрець. Подбайте про свою безпеку зараз і все буде добре!

Валерій допоміг мені одягти плитоноску. Автомат закріпив за спиною. Червона Королева і томагавк висіли на поясі. Командував групою Якуб. Мартин стояв на стіні й проводжав нас поглядом. Вісім осіб. Вісім смертників.

Стрімер. Довга Дорога до ДомуWhere stories live. Discover now