Моє ім'я Теіль

ер.2

— Джійон.

Занадто багато питань навіть у власній голові. Хлопець починає сильно плакати, через що перестає помічати все навколо. В його голові виникають питання на які він не взмозі відповісти сам, а заспокоїтися та спокійно запитати де він знаходиться – не вдається.

— Джійон, все нормально, чуєш? Подивися на мене.

Омегу підняли за підборіддя, намагаючись сконцентрувати його увагу на собі, проте виходило так собі.

— Джійон, моє ім'я.

В думках тількм й посилились слова «Ти набрид вже зі своїм ім'ям». Чому він так на цьому зациклений?

— Джійон, будь ласка, пригадай моє ім'я.

Через спроби пригадати, омега заспокоюється, але різкі глибокі зітхання ще залишаються протягом 15 хвилин.

— Теіль.

— Запам'ятай моє ім'я, у разі чого просто клич мене, гаразд? Щоразу, коли тобі погано, я прийду.

Теіль обійняв хлопця, зітхнувши у нього над вухом. Омега заснув біля нього через 20 хвилин, проте сам альфа не міг знайти собі місця. Занадто багато думок його бентежило. Сьогодні вночі світло, місяць повний, приємно інколи не спати в цей час та спостерігати за місяцем.
Зранку Йон знову злякався, доки не пригадав мутні моменти зі вчорашнього дня та цієї ночі. Вперше перед його очима на сніданок з'явилося так багато смачних страв. Але єдине, що турбувало Теіля в омезі - це те, що він постійно щось бормочить собі під ніс.

— 104.., - знову щось промимрив хлопець, беручи в рота нову порцію рису.

— Що ти рахуєш?

— Сто.. дванадцять. Я не збився.

— Навіщо ти рахуєш? - це питання цікавило не тільки молодого пана, а ще й покоївку.

— Щоб.. Для того щоб.., - але відповіді так ніхто і не почув.

— Краще спокійно поїж.

Со смикав ногою під столом, що означало, що він хвилюється, але Те цього не бачив.

— Тобі не смачно? - дивлячись на те, як повільно їсть хлопець, можна було подумати тільки так.

— Н.ні, навпаки.

— Тоді чому ти так мало їж?

— ..Зазвичай мої сніданки не такі великі. Одного рису достатньо.