Моє ім'я Теіль

ep.34

— Хм.. Сон - віртуальна гра? Звучить цікаво.

— Можемо завтра після 15 поїхати до мене в офіс, я тобі покажу гру.

— Я не проти, мені цікаво. - відповів хлопець і перевів погляд на вид з вікна. Щоразу проїжджаючи по цьому мосту, Джійону не хочеться відриватися від цього пейзажу, навпаки - дивитися вічність, як високі будівлі відображаються у річці, як світяться вулиці міста, як повільно рухаються хмари. — Гарно.. Мені подобається тут проїжджати. - він готовий днями й ночами смотстерігати за цим. Вдень, звісно, у воді нічого не відображається, а вулиці не світяться, проте там своя краса. Вдень більше народу, а спостерігати за людьми інколи настільки цікаво: всі кудись йдуть, у кожного своє життя, ніхто один одному не знайом, вони просто бачать один одного і вже через певні хвилини забувають, як ця людина виглядала. Джійону подобається думка, що він бачить чиєсь життя зі сторони. Він бачить, як людина проживає своє життя, бере в ньому участь, не контактуючи з цією людиною. Але в такі моменти, коли він надмірно думає про це, починає здаватися, що сенсу в усьому цьому зовсім немає. Можливо, це й правда, що в людському житті немає абсолютно ніякого сенсу. Всі його придумують, проте для чого?

«Ти прийшов на цей світ не просто так», а для чого? Підтримати один раз людину і зробити сенсом свого життя "підтримка людей"? Якось дивно виходить.

— Хвилюєшся? - спитав Теіль, як тільки припаркував машину. Схоже, Джійон навіть не помітив, як перед очима змінювалися картинки.

— Трохи.

— Я поруч.

— Так. Я знаю. Дякую.

Джійон видихнув та вийшов з машини. Теіль здивувався такій впевненості, йому це навіть сподобалося. Звісно, омега все ще побоювався, але не так сильно, як перший раз. Фільм вибирав русоволосий. Він вибрав трилер, але досить цікавий. Фільм зайняв більше двох годин. Теіль посередині вже не міг їсти поп-корн, а хотів нормальної їжі.

— Не хочеш поїсти? - як тільки кіно закінчилося та вони вийшли з зали, Теіль незаповільнено задав питання.

— Поїсти?

— Так, я майже нічого не їв на роботі..

— Добре, як скажеш.

— Тоді поїхали в ресторан.

Омега здивувався, але Теіль цього не помітив, оскільки, взявши за руку, попрямував на вихід. Вони під'їхали до невеличкого ресторану біля річки. Схоже, Теіль також любить нічний вид, принаймі так скажеш по його очам. Чи це Джійон настільки закохався, що тепер йому здається все неперевершеним в альфі?