Моє ім'я Теіль

Ер.38

Понеділок. Альфа щойно повернувся додому після важкого робочого дня, хотілося лягти й нічого не робити. Через те, що Джійон був у ванній кімнаті в цей момент, коли альфа повернувся, він не привітався одразу. Проте, коли Іль вже зайшов у вітальню, його ззаду обійняли - і це викликало посмішку.

— Ти ще не одягнутий? Йди одягнись, мої батьки скоро приїдуть.

— Я не знаю, що мені одягнути. Я вирішив тебе дочекатися.

Як тільки обидва одягнулися, приїхали батьки, альфа аж усміхнувся від подібного збігу. Перед тим, як спуститися, омегу довелося заспокоїти, навіть валеріани дати. Перші секунди знайомства здалися незручними, проте за столом це відчуття майже розвіялося, хоча поведінка батьків була дивна.

— Теіль, розслабся, - посміхнувся тато, від чого Те аж здивувався, зазвичай його батько не посміхається.

— Скільки тобі років? - запитала мати.

— 18.

Обидва батьки різко подививилися на Теіля. Їхньому сину вже 26, а цьому хлопцю лише 18 - різниця занадто велика.

— Теіль, ти серйозно? - Мін не втримався від бажання задати це питання.

— А в чому проблема?

— Тебе зовсім нічого не бентежить?

— ..Ні.

— Теіль, йому 18, він ще дитина.

— Він не дитина.

Хотілося задати питання на кшталт «А я для тебе в 14 років не був дитиною?», проте альфа стримався, бо мова йде дещо про інше.

— Теіль, ти чудово зрозумів, що я мав на увазі.

— Навіщо так звертати увагу на вік?

— Бо тобі 26, тобі треба будувати сім'ю, а не займатися дурницями.

— Які дурниці? Чому я маю вже будувати сім'ю? Я не готов до цього.

— А коли ти будеш готов? Через 20 років?

Це питання було дивним як на альфу. Якщо він не готовий зараз, то це не значить одразу, що він не буде готовий через рік. І взагалі діти це не те, з чим варто поспішати.